Із зимовими Карпатами в мене окремі відносини, три роки поспіль я робив 3-4 денні вилазки, але бачив лише туман, ну і максимум те, що ближче ніж десять метрів, бо далі одне мо-ло-ко. Цього ж разу історія могла повторитися якби не останній світанок.

Перед тим як потрапити на край землі в Ушуайю, до неї треба було ще дістатись. В чернетці маршруту ми хотіли колоритно проїхати автобусами, проте масштаби країни були проти цієї ідеї. Але і прямим рейсом ми також не скористались. Тому неочікувано для самих себе потрапили в цікаве не туристичне місто, в якому на перший погляд наче і нема на що дивитись чи фотографувати, але: