Черкащина: вітряк в с. Теклине

Ось такий напис красується на другому поверху чудового млина який силами громади зберігся до наших днів:

"Млин збудований влітку 1907 року селянином села Теклине Манько Василем Михайловичем.

Млин працював до 1941 року (до речі: незмінним мельником тут був Манько Андрій Васильович який загинув на фронті у Великій Вітчизняній війні). В роки окупації млин не працював, був заплобрійований. При відступі німці млин замінували, але завдяки рішучим діям Червоної Армії - зірвати не встигли.

Пропрацювавши до 1950р, млин став німим свідком нашої безгосподарності і душевної бідності на довгі роки...

Та ось подув вітер перебудови і гласності...

Небайдужі, до долі млина люди, згуртовані депутатом с/Ради Придаток П.І. при всебічній підтримці голови с/Ради Жупика С.С. взялися за справу...

Ось ці люди які найбільше потрудилися при відбудові:

...

16го вересня 1990 року"

Трохи про дороги на Черкащині

Перші думки які приходять по дорозі це те, що цей 2020й рік і наступні мають бути зірковим часом для дослідження Черкащини, адже їдучи ти виїжджаєш на шикарні нові траси (хоча й трапляються ділянки зі старими шматками і так, поки тільки траси, але в більшість напрямів). Так наприклад до з Києва до Канева веде повністю нова дорога яка починається з межі Черкаської та Київської областей і переривається на невеликий клаптик в 20м і один спуск+підйом. А саме погані дороги є перепоною в локальному туризмі. В тому ж Каневі вони такі собі, але терпимі, доки не захочеться з'їздити до пам'ятника кобзаря, для цього доведеться переповзти дамбу з жахливим шматком в пару сотню метрів, проте далі чекатиме ідеальний асфальт.

1. Пам'ятник кобзарю:

Вітряк

Так розуміючи, що менше 40км шикарної дороги відділятиме мене і вітряка я не зупинявся на короткочасну зупинку "по дорозі", а взявши батьків повернувся туди вже на пів дня. І доволі вчасно. Так ми застали і не скошене поле і місцевих жителів які поділились інформацію про чергову реконструкцію.

2. Так млин виглядав у грудні 2015 року:

І до цього, в роки роботи, млин був гордістю села, подейкують, що до нього була черга, приїжджали жителі із сусідніх сел, щоб змолоти зерно. А зараз це взагалі пам'ятка культури в чудовому стані. При нас (в звичайний вихідний день) приїжджало три машини щоб подивитись і піднятись у млин.

3. Ось так млин виглядає в процесі реконструкції, завершити планують за пару тижнів:

Цей вітряк єдиний в області в якому повністю збереглась парусна система крил (до літа 2020 року, так як вони тепер замінені на нові, залишки можна побачити у виді купи справа від вітряка).