Місце про яке думаєш "а що ти тут робиш?". Яке не скільки цікаве, а екзотичне для України. А як виявляється, воно ще й не єдине.

Паром пришвартувався і нас відділяли останні метри до першого канонічного місця з W-треку. Чи варто воно було усіх цих логістик? Який табір сподобається більше — канонічний чи умовно на відшибі? Спочатку потрібно поселитись і поставити табір, а з усім іншим розберемось потім.

Рецепт як завжди і простий і складний — "практика, практика і ще раз практика". Хоча є підходи які можуть допомогти не проходити шлях прям усіх помилок. Про це і поговоримо.

Парк Торрес-дель-Пайне й через три роки для мене залишається найсумбурнішим місцем всієї подорожі по Патагонії. Не дивно, що вступна частина блогу була такою ж. З другого разу все вийшло б краще, але цей сумбур був частиною нашої пригоди і зробив для нас цю подорож такою якою вона була як тільки ми вийшли з автобусу.

Найцікавішим питанням, коли ти на іншому континенті і під’їжджаєш до кордону з іншою країною, може бути лиш - "не дивився, віза нам потрібна?". А відповіді в мене не було. Це перша згадка за 21 січня 2019 року. Для нас з Юрой це був всього десятий день мандрівки, але знаходячи календар подорожі я думав, що пройшло мінімум два тижні. І це лиш знаючи, що ми там були три тижні, так би я дав пару місяців. В голові вже давно була каша, ми стільки всього цікавого побачили і проїхали - побували на краю землі та побачили пінгвінів, Фіцрой, гігантський льодовик. А попереду було ще стільки всього. Проте спочатку ми мали заїхати в Чилі.

Більшість книг про мистецтво я не дочитую і вони так і стоять з закладкою на поличці, проте цю дочитав. Що в ній такого цікавого, чим вона заінтригувала, що хотілось бачити в ній додатково і чи заслуговує вона місце на поличці? Відгук про книгу "Коротка історія фотографії" - Іан Гейдн Сміт від видавництва Старого лева.