Вершина мистецтва епохи Відродження, символ Флорентійської республіки і п'ятиметровий шедевр майстра Мікеладжело. Нижче про те, що таке побачити таку скульптуру вживу:
Якщо говорити про скульптуру, то мабуть найвідомішою є мармурова статуя богині Афродіти, котра вважається ідеалом жіночої краси (єслі шо 86х69х93) - Венера Мілоська (нині експонується в Луврі). Але є одна скульптура копій котрої мабуть найбільше по всьому світу і це Давид. Часто можна побачити вухо Давида, губи Давида, очі Давида, одним слово - частинки Давида і не виключено, що в образотворчому класі вашої школи були також частинки Давида. Власне в нас була голова і ще якісь частинки. Справа в тому, що Давид як і Венера вважається ідеалом краси і широко використовується як модель для малювання з натури в усіх навчальних закладах (тому можливо він і не сама відома скульптура, але по кількості людей які зненавиділи його він в топі).
1. З просторів інтернету "Котова Катя. Части лица. Учебный рисунок. Бумага, карандаш.":
Що до місця де стоїть статуя, то це Галерея Академії в оригіналі - Galleria dell'Accademia, 1784 року заснування (але Давид переїхав туди лише о 1873 році, до цього він стояв на площі, де тепер красується копія). Музей мистецтва, що знаходиться в Флоренції, окрім знаменитої статуї там є ще інші скульптури Мікеланджело, роботи Паоло Учелло, Доменіко Гірландайо, Сандро Боттічеллі, а в сусідньому приміщенні знаходиться музей музики, де є декілька інструментів Антоніо Страдіварі.
Але все-таки Давид - центральна фігура музею, користується найбільшим попитом, навколо нього завди людно і якщо інші роботи періодично можна переглянути без того щоб тобі на голову хтось залазив, то біля Давида завжди купа народу.
2. Давид на фоні чотирьох полонених (в деяких версіях їх називають рабами), створених для надгробка папи Юлія II:
3. Неприступний Давид:
Взагалі відполірований Давид ефектно виділяється на фоні інших не завершених скульптур, на котрих видні боріздки від робочих інструментів.
4. Палестрінска П'єта і полонений:
На рахунок призвання у скульптури, в самому музеї можна зустріти людей які з натури малюють Давида, при мені була навіть група дітлахів на планері.
5. Процес:
Давид це біблійний персонаж, другий цар Ізраіля. В скульптурі він зображений ще в ті роки, коли був пастухом, перед двобоєм з велетнем-філистимлянином Голіафом, через ліве плече він перекинув пращу, нижній кінчик якої підхоплює його права рука.
Скульптура виконана з використанням прийому контрапост і це логічне рішення для зображення героя та і прийом відомий ще в стародавньому Єгипті, Греції. Власне мені не пригадуються вдалі Єгипетські статуї, але греки, любителі привласнювати вдалі рішення, створили багато неймовірних скульптур (трішки фото є тут) які не просто стояли прямо і від цього виглядали скуто (в простонародді були просто як "бревно"). І хоча цей прийом було втрачено в Середні віки, але завдяки таким майстрам як Донателло він був знову відроджений.
Контрапост (від італ. contrapposto — «протилежність») — спосіб зображення постаті людини таким чином, ніби вся вага тіла утримуються на одній нозі, тоді як інша нога залишається вивільненою від ваги і легко опирається на землю. Це положення ніг зрівноважується вигином тулуба і рук — плечі, як правило, нахилені в протилежну сторону стосовно стегон, голова злегка нахилена, одна з рук, зазвичай, опущена, інша — щось тримає.6. Давид:
Мова про створення статуї старозавітного царя вперше зайшла в середині XV століття, коли гільдія торговців вовни (на яку народ Флоренції поклав нагляд за прикрасою соборного храму Санта-Марія-дель-Фіоре) виступила з пропозицією оточити собор дванадцятьма великогабаритними скульптурами старозавітних персонажів.
До 1464 року було готові тільки два статуї, одну з яких виконав Донателло, а іншу - його підмайстер Агостіно ді Дуччо. Для статуї Давида до Флоренції була доставлена величезна брила мармуру з копалень Каррари (місто в Тоскані, 130км по дорозі від Флоренції). Але після смерті Донателло 1466 року, Агостіно відійшов від роботи над цим проектом, ледь почавши роботу над ногами.
До початку XVI століття занедбана мармурова брила, яку флорентійці прозвали «Гігантом», представляла собою жалюгідне видовище. З кожним десятиліттям вона невблаганно танула в розмірах через згубний вплив опадів. Нарешті куратори собору, проконсультувавшись з Леонардо да Вінчі та іншими знавцями скульптури, визнали статую придатною до завершення.
Після деяких коливань завершення «Давида» було доручено відомому своєю амбітністю 26-річному скульптору Мікеланджело Буонарроті. Контракт з ним був підписаний 16 серпня 1501 року, а вже 13 вересня молодий чоловік приступив до роботи.
7.
8. Вхід до іншої зали:
Підбірка цікава тим, що там є чорнові злепки в яких можна пізнати одну й ту ж модель, але наприклад з різними зачісками, все таки буде не дуже якщо зробиш мармурову скульптуру, а замовнику не сподобається прядка волосся.
9. Стелажі гіпсових набросків:
Роботи Бартоліні вважалися свого часу більш вірними реалістичним вимогам, ніж академічним зразкам. Його роботи цінувалися дуже високо: за оцінкою початку XX століття, Бартоліні - найзначніший італійський скульптор з часів Канови (найзначніший представник класицизму в європейській скульптурі, зразок для наслідування академістів XIX століття).
12.
13.
В блозі можна знайти фото з іншої гліптотеки - гліптотека Карлсберга, що знаходиться в Копенгагені.
Дописати коментар