По звершенню подорожі в мене зачасту бувають два стани: по скоріше потрапити додому і відіспатись; як же швидко промайнув час. Звичайно інколи хочеться і продовження і відпочинку, але таке найчастіше буває під кінець складного похода. Цього разу, сидячи в потязі, котрий мав довезти до Каталонії я виразно розумів, що був би не проти здати квитки і продовжити подорож.
●●●●●
І це відчуття було дивним, бо на самому початковому етапі я хотів потрапити в Іспанію саме через другу частину, але під час детальної побудови маршрута я раз за разом думав відмовитись від першої цілі і зосередитись лише на північній частині. Передивляючись тони фотографій з узбережжя і по краплинам збираючи маршрут, в мені просинались ті відчуття, котрі міцно проросли в мені - сюди необхідно повернутись. І саме після цієї подорожі (о! і останній категорійний похід також прямо натякнув на це) я нарешті серйозно задумався над тим щоб спочатку опрацювати детальний маршрут, а потім радіти від знайдених квитків. Щоб не жалкувати, що стільки ніштяків, а часу є далеко не на все.
1.
●●●●●
Насправді бажання потрапити в Іспанію бере свою історію з дня народження Гауді, коли гугл зробив дудл на цю тематику. Звичайно ж в той же день було прочитанна не одна біографічна стаття. Здивування підходам і результатам. Потім був подарунковий альбом з його роботами і бажання відвідати Барселону тільки росло. Але як би не було банальним бажання побачити Храм Святого Сімейства, саме завдяки цьому приділялось більше уваги всій інформації про Іспанію.
Після Гауді були центральна печерна частина Іспанії, статті про неї, відвідини друзів південно-західної частини. Все було таким далеким від кінцевого результат. Якби не одна стаття, де фотографії з Країни Басків перевернули стрілки компаса.
●●●●●
Сама ж подорож почалась, можна сказати, невдало. В перший день на маршруті було наймальовничіше місце, але побачити його в задуманому форматі не судилося. В друге по красі місце я потрапив в самий зній і не було змоги затриматись до того часу, коли сонце стане більш м'яким. Але на фоні цих невдач інші місця, яким я не приділив стільки уваги розкрились в повній мірі. Так шо втратив в одному, здобув в іншому. І бажання повернутись тільки сильніше насичилось невдачами і відкритями.
3.
3.
●●●●●
В один момент прокинулось бажання побачити найбільше щоб колись повернутись на "готове". Відчуття того, що не зможеш виділити необхідну кількість часу пригнічувало, хоча й не було помітним під шквалом емоцій, котрі отримувались день за днем.
4.
●●●●●
Це мабуть другий випадок в житті (перший як зараз пам'ятаю, то були відвідини Буків, але у далекому 10-му році), коли я за шквалом емоцій від побаченого привозив додому матеріал який мене повністю не задовільняв. Так є пару улюблених фото, навіть не всі з розряду на пам'ять. Але на відміну від першого випадку, в цей раз це лише стимулює.
5.
5.
●●●●●
Що ж до місць, то неймовірна краса тут тісно переплетена з небезпекою - не рідко тропа до гарного місця веде над урвищем під яким бушують хвилі, яким нічого не варто перелетіти дев'ятиповерховий будинок.
6.
●●●●●
Можливо це була перша поїздка, коли будучи біля водойми я не скупався. Навіть, коли ми командою були в зимовому Криму, то під кінець скупались в морьку (хоча воно було не таким холодним як водоспад з останніх Горган). Мочіння ніг по коліна не рахуються - це часто побічний продукт деяких кадрів.
7.
7.
●●●●●
Взагалі, не дивлячись на серйозну підготовку по маршруту, ледь не саму детальну з усіх поїздок минулих років, в цей раз була маса помилок. І нові і чогось повилазили старі, але здається лише через об'єм і щільність графіка. Це мабуть було близьким до того як зняти фільм за один дубль - на наступний раз наче і знаєш попередні помилки, але не встигаєш вслідкувати за іншим.
8.
8.
●●●●●
Хоча північ і майорить цікавинками туристів тут було не так і багато і зустрічались лише в знакових місцях і то при хорошій погоді. Можливо воно й не сезон, але те на скільки гірше місцеві жителі розмовляють англійскьою, підказує, що туристів тут значно менше.
9.
9.
●●●●●
10.
●●●●●
Час виділений на першу частину стрімко тікав і так само завершувалась хороша погода. І це ще дужче підсилило враження від останніх місць, котрі були повністю безлюдні. Неперевершені місця, сурова погода і ні душі, лиш вітер інколи заносить крики мартинів.
11.
●●●●●
Навіть зараз, коли здавалось перша частина закрита, вона залишається для мене повністю відкритою, з купою запитань до самого себе з купою вражень, а не лише з не готовими відео :)
12.
12.
●●●●●
Чудові фото і цікава інформація
ВідповістиВидалити