24 вересня 2019

Подорож в карпатські праліси :: Свидівець

Спочатку взимку троє туристів майже день добирались в Карпати для того, щоб вийти за насєльонку, закопатись в сніг і зробити дньовку. І що саме дивне, це було круто. А потім на горизонті замаячилі "другі" травневі, навпроти яких було написано просто "Карпати". А коли періодично в списку походних хотєлок спливають бажання не якихось конкретних місць, а атмосферності, то картина вимальовується сама по-собі. Адже без різниці куди йти, головне з ким.

Куди?

Свидівець розглядався одразу як основний варіант. І в один момент при розробці маршруту вийшло так, що похід отримав свою тему, а саме "праліси". Тому далі маршрут почав плануватись навколо цього слова. І хоча раніше я вже переосмислював "фото в поході", та все ж таки ризикнув планувати маршрут так, щоб було і що пофотографувати. Та і команда ж зібралась яка може полосячити, а отже, можемо раніше прийти на місце і все встигнути.
1. Одна із основ нашого маршруту:
◌ Canon 7D + 17-40mm ◌
2. Інша частина кістяка маршруту. Буковий ліс:
◌ Huawei P10 ◌
В результаті сформувався цікавий маршрут, який мінімально повторював попередній. І так як знав, що там є дуже гарне озеро (фото 3), то захотілося відвідати його в інший сезон і подивитись на інші. Тому на маршруті з'явились аж 3 озера. Ну і найсмачніше - саме біля них і планувались наші ночівлі.
3. Вид за яким хочеться повертатись (фото з попереднього візиту "Плівковий Свидівець"):
◌ GoPro Hero4 ◌
Відтак в маршруті спробували об'єднати і трекінг, і місця де можна погуляти/пофотографувати, тож можна сказати, що повернувся до витоків, але вже в переосмисленному форматі.
"Що таке праліси?", "чому варто їх відвідати?" та про те "як їх знайти?" буде згодом.

Хто?

Так як це травневі, то в більшості запрошених були свої плани (наприклад, піти майже туди ж на тиждень раніше), але це як традиція позвати бо "в мене для тебе завжди є місце". І от знайшлося двоє добровольців які розділяли бажання "полосячити з гарними краєвидами".
4. На старті:
Та плани планами, а бувають усілякі події, які вносять корективи:
- по приїзду зі зборів я був "трішки" вимотаний, бо ще до них було забагато активностей та буденної хоботні + багато чого "за кадром". То як же мені подобається коли є квитки на руках і нема шляху назад;
- за пару тижнів до події в одного учасника на горизонті замаячило хороше замовлення, і після узгодження бюрократії він відпав, тож нас залишилось двоє, але ми всю дорогу пам'ятали що мав бути ще один, тож при наявності мережі надсилали його вакантне місце;
5. 

Як?

День перший

Якщо оминати всі деталі про траспорт і пересадки, то приїхали ми в Ясіня і треба було піднятись до Драгобрата. Минулої подорожі нас був цілий пакован туристів, тому добрались на заказній буханці. Цього ж разу нас було двоє. Єдине, що нам залишалось це сподіватись на попутників.
Звісно завжди існує альтернативний варіант - пройти все пішки, в цьому випадку це 10.8км вперед і 740м підйому. Так як першим місцем ночівлі розглядався варіант 3км від Драгобрата, то все виглядало просто, можна було і пройти. Але ... навіщо? Навіщо йти, хоч і по гарній стежці, якщо можна під'їхати, зекономити пів дня і встигнути зайти далі, а отже мати більше часу на інші місця + ти будеш вище і вид буде на хребти, а не на дерева. Тим паче нас цікавили конкретні ділянки, а до них ще було далеко. Тобто тут питання в тому, чи витрати час на те,  щоб чисто дійти, чи все-таки побачити те, заради чого так довго їхали.
У питанні часу і грошей абсолютну перемогу отримав час.
Коли з усього потягу в Ясінях вийшло ще двоє (але їм було не по дорозі) настав тривожний момент. Та нам пощастило, біля ж.д. станції чергував водій, якому потрібно було забрати групу зверху. І ми зійшлися на спільних цілях - він відбиває витрати на дорогу і не їде порожнім, а ми економимо час та сили.
Триста гривень були витрачені геть не дарма, вже на обіді ми сиділи на першому озері. Точніше озера було геть не видно під солідним шаром снігу, але види на скелясті зброси Близниці з одного боку і панорамний вид на Петрос і Говерлу з іншого були не менш приємною, хоч і "заміною".
6. Жандарм Другий (1785м), за спиною найвища точка Свидівця - с (1883м):
◌ Huawei P10 ◌
7.
◌ Huawei P10 ◌
На озері Івор було вирішено не затримуватись, попереду було ще пів дня, тож пообідавши ми з короткими передишками добігли до оз. Догяска і встигли повечеряти ще по світлому. Ситуація з цим озером вже була кращою - частину все-таки було видно, але до жовтневого краєвиду (той самий з фото 3) було дуже далеко. Вид розбавляли мальовничі карнизи, але раз під цими словами нема фотографії, то не настільки воно й було гарним.
"Сніжний" сезон красивий по своєму, але збалансований осінній вид на оз.Догяска поки подобається більше. Для травневих "плямистих" пейзажів все-таки треба інший настрій.
8. Жовтневий пересвічені види на Kodak ColorPlus 200:
◌ Київ 15 Тее + Kodak ColorPlus 200 ◌
Якщо ж порівнювати стоянку на оз. Івор і оз. Догяска, то на першому відкритий панорамний вид, коли на Догясці він все-таки трохи закритий хребтами, але з другого ближче дійти до інших місць, що ми і зробили наступного дня.

День другий

Похмурий ранок набирав оберти разом з туманом. Тож, підбурені бажанням подивитись на озеро зверху, ми швиденько зібрались не забуваючи про головне - "овсянка, Сер!".
9.
◌ Huawei P10 ◌
Туман все-рівно наздогнав на підйомі, але на вершині був не настільки густим, тому періодично відкривались панорамні види. Та знов таки повторюсь, що осінній пейзаж мені таки сподобався більше, в травенвому все ж найцікавіша частина - неймовірні карнизи, але знаючи яке внизу озеро і гарні пагорби, хотілося більше масштабних панорамних видів. Можливо мої  хотєлки були не по сезону.
10. Карнизи:
◌ Huawei P10 ◌
Попереду залишалось останнє озеро і вже й не думалось, що вийде його побачити, враховуючи, що попередні були надійно заховані під снігом. Але в той же час, закінчувались озера і починались праліси (їх то було видно і до цього, та саме за останнім озером було запланована перша вилазка в нетрі лісу).
Так як похід за стилістикою був близький до зимового, то до озера ми ломанули навпростець. Хоч туман вже накрив увесь хребет, але не був густим, тож видимість була допустима. Та і коли спустились ще трішки нижче, виявилось, що на інший бік хребта туман не перебрався і скоро нам відкрився вид на озеро.
11. Приємна несподіванка - озеро таки було видно:
◌ Huawei P10 ◌
12.
◌ Huawei P10 ◌
13. Табір:
◌ Huawei P10 ◌
Табір ми поставили дуже вчасно, бо відразу ж довелось ховатись в ньому від дощу. Єдине, була допущена стратегічна помилка: бачите зелену пляму на фото 13? Так то псує фото хованка,  зроблена з дощовика. Та не це найгірше. Від того, що тамбур в моєму наметі трохи спартанський, там під дощовиком залишився посуд і ще щось по кухні. І от іде дощ, а хавчик (чи балони з газом) там, а їсти хочеться, особливо коли нічого не робиш. Отакі от туристичні муки. Та все ж таки дощ стих і такої смачної пюрехи я вже давно не смакував.

Вилазка в ліс. 

Хоч дощ трохи попсував плани, та і обіднє валяння сильно розморило, та все ж таки місце було занадто цікаве, щоб отак просто валятись в наметі.
14.
◌ Canon 7D + 17-40mm ◌
15. Перша, але не остання цікава знахідка:
◌ Huawei P10 ◌
Перестійний ліс, праліс, одвічний ліс, первинний ліс все це назви лісу який не зазнав жодних змін під впливом людини (визначення за «Всесвітнім Фондом Природи і Міжнародним Союзом Охорони Природи»).
От таким лісом і була та ділянка нижче нашого табору - без впливу людини, отже не чищений від старих чи поваляних дерев. По-своєму цікавий.
16.
◌ Canon 7D + 17-40mm ◌
17.
◌ Canon 7D + 17-40mm ◌
18.
◌ Canon 7D + 17-40mm ◌
Але дерева були не єдиною цікавинкою, скоро ми знайшли справжню гору щепок та тирси і не розуміли, що воно таке, поки не обійшли дерево. А там...
19. Не хотів би я зустрітись з таким монстром:
◌ Huawei P10 ◌
Періодично нам траплялись різні першоцвіти, але виглядали вони досить "звичайно", ну і так як в нас ніхто в них нічого не розумів, то особливо біля них не затримувались. А от наступний нас заінтригував.
Білоцвіт весняний — рідкісний вид флори України, внесений до Червоної книги України (звичайно назву ми дізнались вже після, маючи інтернет).
20. Перша зустріч з білоцвітом весняним:
◌ Canon 7D + 17-40mm ◌
Я доволі рідко потрапляю на першоцвіти (хоча цього року випадково аж два рази), тому майже всі рази добряче пам'ятаються. І є один особливий який сколихує ностальгію, бо і сама поїздка була епічна і той день був не слабший за попередні: "в нас була епічна ночівля в першому зимовому поході, з неймовірним світанком, коли ми стояли на Чатир-Дазі і споглядали Демерджі, а між нами пропливали хмари, які раз за разом проковтували увесь вид, залишаючи нас у сонячному тумані. І от в режимі дуже-дуже швидко спускаємось ми звідти по Холодому кулуару і щойно були в зимі, а внизу вже весна і рясно цвітуть проліски" (фотографії тут).
21.
◌ Canon 7D + 17-40mm ◌
22. Єдиний представник тваринного світу якого ми зустріли, наче як "Тритон карпатський":
◌ Huawei P10 ◌


Закулісся походної кухні

Якщо ти досвітчений турист, то для тебе не буде ніякого новаторсва, ці рядки для когось іншого.
В ході своєї еволюції в нашій компашці устаканився індивідуальний підхід до хавчика (наприклад мівіна в соло-поході). Звичайно ніхто не відміняє того, що коли готується якась вилазка, то копіпаститься половина менюхи. Але опустимо деталі, бо основна ідея в тому, що знаючи маршрут і плани, менюха підганяється під:
а) скільки є часу на готування (наприклад, дуже ранній вихід чи швидка вилазка на світанок з батончиком в кармані і повернення в табір на повноцінний сніданок);
б) наскільки важкий день (наприклад, інколи краще закинутись якоюсь овсянкою, а через пару годин закинутись бутером).
В спортивних походах це вазагалі робиться на іншому рівні, там завхав і руковод це зачасту різні люди, і ця робота проводиться в кооперації обох і набагато детальніше і кропітливіше. Ну і не забуваємо про особливості групи, хтось не їсть те, хтось не їсть се.
Конкретно в цьому випадку у нас був тільки перший критерій, бо похід був чисто трекінговий. І від того, що вчора ми прийшли запізно, в той же час розвантаживши сьогоднішній день, то приготування плову перенеслось на цей вечір.
"Навіщо такий геморой, коли і кухня не сама зручна та і перти все? Це ж геть не оптимально" - скажуть деякі. І дійсно, легше взяти той же булгур і кинути в нього шмат мняса. І готується швидко і миється просто. Знов таки повертаємось до "індивідуальний підхід". Так, наприклад, рік назад ми смажили картоплю, в самий перший похід взагалі готували борщ і не брали нічого сушеного. Патамушо магьом 😁 Ну а справді, ми ж в гори йдемо щоб покайфувати, а не страждати. І чим не бонус посидіти, давлячись слинами від ароматів, на пікнік же люди ходять (щоправда останнім часом наче більшість їздять).
Так було і з пловом, я його вже дуже давно не готував, страва смачна та і час дозволяв потовктись навколо котла, розмовляти в очікуванні їжі. Єдине, що по приходу в табір знов почався дощ, тож готували ми прямо в наметі, для цього газовий пальник і брався (бензиновий би начадів, ніяка б витяжка не врятувала).
23. Кухня з кам'яним столом і скатертиною від шоколадки:
P.S.: воно було того варте - плов був шикарний 😎

День третій

24. Шафран /крокус:
◌ Canon 7D + 17-40mm ◌
25.
◌ Canon 7D + 17-40mm ◌
26.
◌ Canon 7D + 17-40mm ◌
27.
◌ Canon 7D + 17-40mm ◌
28.
◌ Huawei P10 ◌
Ранок подарував чудову сонячну погоду, та за фотографією і приготуванням сніданку знов прийшли хмари і час був вирушати. Зворотній маршрут ми придивились ще напередодні, бо  маршрут спуску був доволі крутим, а підніматись хотілося більш пологим схилом. На фото 13 видно як карнизи зліва виположуються і дійсно там була чудова ділянка, щоб викарабкатись без зайвих ризиків.
29. Прощальний погляд на оз. Апшинець:
◌ Huawei P10 ◌
На вершині Геришаски погода була така ж сама, як і напередодні, та все-рівно види були доволі цікаві, хоч вчора і було все те саме. Але ми трішечки спустились і картина змінилась - сонце все-таки пробивалось через не густу хмару, а інколи і зовсім приходило вікно, відкриваючи гарні краєвиди, які навіть на телефон були доволі цікаві.
30.
◌ Huawei P10 ◌
Трохи згодом, коли ще сильніше спустились і відійшли від Догяски, хмари повністю нас відпустили. Але в той же час вони оплели як нашу попередню позицію, так і все навколо Близниці. Ми ж були нижче і могли насолоджуватись видами. В такі моменти, коли тебе не цікавлять вершини, радієш, що маєш змогу насолоджуватись краєвидами, а не плестись в хмарі.
31.
◌ Huawei P10 ◌
32.
◌ Huawei P10 ◌
33. На привалі:
◌ Huawei P10 ◌
34. Дозвілля на привалі:
◌ Huawei P10 ◌
35. Зустріч яку оминули:
◌ Huawei P10 ◌
Ми застали чарівний сезон, коли дерева внизині вже повністю озеленились, а наверху є лише почки. І коли дивишся в долину, утворюється міжсезонний градієнт.
36. Градієнт весни:
◌ Huawei P10 ◌

Про грабовий праліс

В планах в нас було два види пралісу: хвойний (щоб не помилитись в нюансах ялиці, смереки та інших представників) та грабовий. В першому ми побували в другій половині другого дня, а от грабова ділянка була попереду. І хоча в першому все пройшло вдало і знайшли багато цікавого, а з грабового по-факту нема жодної фотографії, та саме другий сподобався найбільше. Причин же у відсутності фотографій може бути багато, тоді ж були зовсім не ті умови щоб передати всю красу, а псувати ті спогади невдалими спробами не було жодного бажання.
І найголовне про грабовий праліс - найбільш цікаве було на межі лісу і полонин (але можливо тільки через те, що ми не знайшли інших таємниць старого лісу).
37.
◌ Huawei P10 ◌
38. Солідна стоянка з багатьма зручностями, схоже хтось полюбляє пікнікувати прямо на межі пралісу:
◌ Huawei P10 ◌
39. Саламандра вогняна:
◌ Huawei P10 ◌
40. Наслідки зими:
◌ Huawei P10 ◌
Наш маршрут мав один серйозний нюанс, а саме: тропа спуску з хребта на карті була, а підйому не було. Причому на паперовій карті якась стежина була. Вирішили розбиратись на місці, там якраз був будинок лісника, але от самого лісника на місці не було (і тоді то ми і зрозуміли чий то був лісапєт, короч на рибалці був мужик). Але потинявшись туди сюди, все таки вдалося (не без допомоги паперової карти) відшукати стару стежку. Електроні карти це зручно і інколи детальніші, але краще коли є і паперова.
41.
◌ Huawei P10 ◌
42. Хоча початок стежки був ледь помітний, але далі вона була ледь не дорогою:
◌ Huawei P10 ◌
43. Стоянка:
◌ Huawei P10 ◌
А взагалі настрій був закладений ще на моменті організації, одразу вирішили, що терба трішки і полосячити. Тому не вагаючись обирали маршрут без тропи через ліс, зі збросами і підйомами. Тож я не роздумуючи брав свою улюблену футболку (але є і інші).
44. Тому що лосі:

День останній

День останній він такий, особливо не напрягались, але встигли побачити жирного зайця. Та і взагалі погодка була хороша сонячна (а я там сподівався на ліси і тумани).
45. Фініш в Квасах такий:
46. Ну і чергове фото для Андрюхи:

Про праліси

Відповіді на всі питання були розкидані протягом всього полотна, тож повторю все в одному місці.

Що це таке?

Перестійний ліс, праліс, одвічний ліс, первинний ліс все це назви лісу який не зазнав жодних змін під впливом людини (визначення за «Всесвітнім Фондом Природи і Міжнародним Союзом Охорони Природи»).

Чому варто відвідати?

Можливо ви вже були в ньому, пригадайте найцікавіші ділянки лісу і звіртесь з картою. Та ж Боржава вкрита пралісами. Якщо вам сподобалось там, то сподобається і в іншій ділянці.
Якщо таки не були, то можете спробувати "погуляти" в цих постах. Ще раз передивитись фотографії з фотоапарату з розділу "Вилазка в ліс". Та і взагалі, якщо вам подобаються ліси, то можете сміливо відправлятись туди, щонайменше ви побуваєте в лісі і вже на місці вирішите чи подобається вам чи ні.

Як знайти? 

Найбільш корисним ресурсом буде "Праліси, квазі-праліси і природні ліси України". Це дуже детальна карта з усіма пралісами по різних класифікаціях:

Помітили оновлення, а як на рахунок опитування?


Вирішив трохи видозмінити формат і викласти "сиру" карту на якій базувався маршрут, а не готову (яка як завжди містила б 2 кольори - "запланований" і "фактичний" маршрут, і це при тому, що добре знаю групу, але все-рівно є багато інших факторів. Та чи варто кожен раз на це витрачати час). Також, планую з часом більше приділяти уваги на підготовку і супутні речі, такі як кухня.
Якщо є будь які пропозиції чи коментарі → ласкаво прошу в коментарі.
Також можете висловитись на рахунок експерементального опитування 😉

Немає коментарів:

Дописати коментар

Про мене


МАНДРІВНИК + ФОТОГРАФ = ТРЕВЕЛ-ФОТОГРАФ

Все почалось з того, що в дитинстві я малював, потім пощастило і в моїх долонях опинилась цифрова мильнічка. Все, що бачилось, тут же опинялось на матриці фотоапарата. З часом це переросло в найголовніше хоббі, яке в парі з іншим захопленням через час породило тревел-фотографа. Тож зараз фотографії оформлюю в короткі замальовки, по походам пишу фото-звіти з короткою технічною інформацією.
До сих пір мені подобається фотографувати у багатьох жанрах, але для себе серед них виділяю наступні: подорожі, тварини, архітектура та портети. З останнього поповнення у сфері використання фотоапарата - почав практикувати монтаж кліпів по подорожам.

Найновіші

Рандомні