Що воно таке? Чому вирішив бігти? Чи встиг підготуватись? Маршрут пробіг чи просто йшов? Чи хотілося десь на маршруті лягти під деревцем і сказати "я усьо"? Які емоції і чи буде продовження таких забавок?
Як то кажуть про все це і навіть більше:
Як то кажуть про все це і навіть більше:
Передісторія
Ну що ж, почалось все минулої осені. Спочатку ми з друзями записались на білоцерківський півмарафон, але мій організм вчасно зрозумів що діло дрянь, тож в результаті я залишився вдома хворіти. В той же час номер з моїм прізвищем пробіг половинку за доволі хороші 1:38:56 - техніка "віддаленого" бігу 😎Але так як потрібно було підтримувати легенду, що нібито бігти я все-таки хотів, то ми організували свою половинку зі своїми КП і своїм треком (точніше Ден все зробив). Та за тиждень до запланованої половинки була ще одна подія, яка напряму вплинула на те, що 16го червня 2019 довелось пробігти свій перший трейл.
Як один подарунок може зібрати людей в одному місці?
Минулого літа я задумався над тим, а чому б власне не поволонтерити на якомусь трейлі. Там якраз осінню Лєна з нашої супер-зв'язки збиралась бігти UTL WetHills 2018, Бодя мав там же волонтьорити. Так що поїхали ми туди вже толпою: пофотографували, побігали, підтримали учасників, а наслідки на нас очікували за фінішем.
1. Лєна добігає дистанцію:
Ще в своєму звіті я писав про свої враження і обмежувався доволі реальними цифрами - "... можливо дистанцію на 18-ть км якось і пробіжу...". Такий наївний юнак, так шкода пацана.
Якби у Лєни не було дня народження, то можливо все б і обійшлося. Проте після фінішу 10км Бодя вручив сертифікат учасника Skole Ultra Trail 2019 на 34км.
Спочатку нічого не передбачувало біду, сертифікат то не в мене. Але поступово почали підтягувались учасники з команди "щоб не так скучно було бігти". За тиждень до забігу в Сколе ми взагалі дізнались, що двоє з наших зібрались йти 100км дистанцію там же. Так що в Сколе зібралась солідна частина команди і я був серед них, з регістрацією на все тіж 34 кілометри.
● • ● • ●
Через тиждень після WetHills ми все ж таки пробігли "свою половинку", трохи поковзали на льоду, але пробігли. І якби по результатах і самопочуттю було зрозуміло: тут тобі і 34км, ще на додачу не по рівному, а по бездоріжжю з хорошим набором висоти. Висновок - треба добряче готуватись. І часу було достатньо.
Такий наївний юнак...
2. Після половинки:
Про те навіщо погодився? І що воно таке?
Варто почати з того, що я геть не фанат бігу і оця картинка про мене:
3. Автор не відомий, але картинка широко відома в біговому колі:
Так як у 2018 я відпочивав від спортивних активностей, то на 2019 в мене сформувались грандіозні плани (і про першу половину вже почав писати). Чим грандіозніші плани тим раніше йде до них підготовка і про сезон 19-го року я задумувався з осені "18 (якраз коли були попередні події з трейлом, половинкою), та і взагалі про наступний сезон ми з командою часто спілкуємось саме осінню.
Я ніколи не дивився на забіги по місту, а варіант пофотографувати на трейлах розглядаю періодично, проте важко всі хотєлки все впихнути в каленар. Той же білоцерковський я розглядав значно довше ніж варіант зі Сколе. Тому для мене саме трейл сама цікава різновидність бігу, якщо можна так сказати в моєму випадку.
Що до спорядження, то умова "на відкритій місцевості" вносить свої корективи в екіпірування. Якщо грубо сказати, то в основному в кросівках і довгих роздумах "чи брати палиці?". Також, так як дистанції тривалі, то є список обов'язкового спорядження, але то вже деталі.
6. Наші рєбята на старті 101км (фото з офіційної сторінки трейлу):
Так як через три місяці після половинки в мене були квитки в Патагонію і маршрут був нашою власною розробкою, то я розумів - витривалість треба і неабияка. Тому і вирішив, що половинка чудова нагода підготуватись + можна продовжувати і це буде і підготовка до поїздки і в майбутньому для трейлу. Хороший план, залишилось тільки готуватись.
Так як "біг" - це ключовий вид підготовки на витривалість, то - "треба" і нічого з цим не поробиш.
4. Так як розповідь з Патагонії все ще не готова, то ось одненька як приклад того що саме мотивувало в підготовці:
Але навіщо погоджуватись на трейл?
Дійсно, тим паче після WetHills я писав максимум про 18км, в Skole була дистанція на 20км, а реєстрація на руках чомусь була на 34км. По-перше, Лєна вже була зареєстрована на 34км і відповідно, що реєструвались мінімум на її дистанцію, а по-друге, Бодя сказав а всі повелись, що 20 траса не ахті (тільки по крітерію видів) і 34км буде цікавішою. В такі моменти зразу згадується фраза Вована на Таракташській тропі - "та яка в біса краса! і так важко, ще й під ноги дивитись стрьомно" (трохти фотографій тут, але розповіді тоді ще не писав). Так що це все Бодя.
5. Стартові номери:
Звичайно спочатку плани були більш амбіціозні аніж можна було всунути у відпустку, але частина помінялась через фактори які від мене не залежали, частина планів перенеслась, але все-рівно (хоч і з різною долею вірогідності) завжди був "костяк" для якого треба було добре готуватись.
Отже, знов таки:
Біг розглядав тільки як невід'ємну частину підготовки.
Що таке трейл?
Трейл (від англ. trail - "стежка") - це змагання по бігу яке проводиться на різноманітних ландшафтах (включаючи брудні дороги, лісові стежки, вузькі стежинки) в природних умовах на відкритій місцевості (гори, пустелі, ліси, рівнини тощо).В такі моменти сильно хочеться написати щось аля клуб по інтересах задовбатись в доску і унеможливити спробу залізти на другу поличку потягу. Але враховуючи які лосі бігають дистанції і повагу до їх результатів, то такий вислів буде неумісний.
Я ніколи не дивився на забіги по місту, а варіант пофотографувати на трейлах розглядаю періодично, проте важко всі хотєлки все впихнути в каленар. Той же білоцерковський я розглядав значно довше ніж варіант зі Сколе. Тому для мене саме трейл сама цікава різновидність бігу, якщо можна так сказати в моєму випадку.
Що до спорядження, то умова "на відкритій місцевості" вносить свої корективи в екіпірування. Якщо грубо сказати, то в основному в кросівках і довгих роздумах "чи брати палиці?". Також, так як дистанції тривалі, то є список обов'язкового спорядження, але то вже деталі.
6. Наші рєбята на старті 101км (фото з офіційної сторінки трейлу):
Частина II - 34км вперед і 1500м вгору
Забіг проходив на Тріїцю і в цьому був суттєвий плюс: можна було приїхати в суботу, відпочити на місці, в неділю пробігти і в тебе ще залишався увесь наступний день на відпочинок. Притримуючись такої стратегії, в суботу рано вранці ми (Лєна, Ден, я) приїхали в Сколе і пішли будити Бодю, який до того тусив по Карпатах і приїхав раніше. Лора з Іваном і Катериною (яка в результаті посіла 2-ге місце) вже стартонули свої 101км о 6й ранку, тож в таборі вже було затишшя. Трохи пізніше мав ще підтягнутися Андрюха.
Вся субота пройшла в повільному темпі - ми більшу половину дня збирались потренуватись, але атмосфера розлабленості тому не сприяла. Тому, неспішно добудувавши табір, ми відправились за стартовими номерами, потім за морожкой і взагалі на прогулянку по Сколе. Короч відпочивали від трудових буднів, періодично переглядаючи результати друзів. Організатори зробили чудову роботу і без дорогих чіпів та рамки зробили online-результати за допомогою телефонів і мобільного інтернету.
7. Активна фаза підготовки:
8. Під вечір ми таки зібрались на пробіжку:
9. Докази. Так як Бодя самий лось, то він і фотографував:
Старт
Не можу сказати, що якось нервував перед забігом я вже дуже давно забив на сорєви і вирішив, що спорт тільки як задоволення. Так от, в мене було розуміння того, що я погано підготувався і перша ціль взагалі була "хоч якось добратись до фінішу". То була "програма мінімум". Контрольний час на дистанцію був 11 годин - цього достатньо навіть якщо пробігти лише частину, а все інше йти. Тож вирішив подивитись як пробіжу перші кілометри і тоді вже ставити цілі, а не оце розводити паніку "хоча б добігти".
10. Перед стартом:
Ділянка ділилась на три логічні частини двома КП (контрольні пункти) на 5,7км і 20,7км.
Перша частина була сама не зручна - на ній бігли 3 дистанції (20, 34 і 52км), а дорога була вузька. То і діло, доводилось стояти в пробці.
11. Пробка і фраза з натовпу "це точно трейл? вони там що багнюку обходять?":
До першого КП ми бігли разом з Андрюхой, Ден і Лєна трохи позаду, а Бодя рвонув вперед. Наш час на першому КП вийшов 00:57:21. Порахувавши час на всю дистанцію в такому темпі, ми зажурилися. Але пробігши ше пару кілометрів статистика почала виправлятись. Все-таки вплинула "тянучка" на старті.
12. Майже на першому КП:
13. Найцікавіше місце за перші 6км:
Далі ми з Андрієм також бігли разом, пару раз я відставав, але основну частину все-таки пробігли разом. Насправді це самий великий плюс таких заходів, бо коли ти біжиш на самоті, по якихось хащах, то воно якось унилінько. Той же самий півмарафон, який ми самі для себе провели, був найцікавіший тим, що ми в чотирьох пробігли його повністю разом. Якби біг сам, то після четвертого кілометру сказав би, що досить, я додомку.
Ця частина контрастно відрізнялась від попередньої кількістю людей на тропі. Чим ближче до наступної КП ми були, тим менше людей зустрічалось, але все-рівно трохи обганяли ми, трохи нас.
Також, так як Андрюха готувався набагато активніше ніж я як у фізичному так і теоретичному плані, то було корисно послухати поради на рахунок їжі. А то гель купити, то купив, але як і коли оновлювати сили не підготувався.
Останній розрив вийшов за декілька кілометрів від КП №2. Самому було вже не так весело бігти, тому вибігши на довгу рівну ділянку треба було якось компенсувати.
14. Із серії "розважався як міг":
В результаті 03:14:35 в Андрія і мої 03:20:51 на другій капешці. Андрюха запропонував побігти далі, але я був налаштований відпочити, треба було оновити запаси води і підготуватись до затяжного підйому. Тому останню частину ми вже бігли самі по собі.
Попереду були 13,3км, затяжний підйом, а сил було помітно менше ніж на початку. Та сенсу втичити на КП не було, тож діставши палиці, які спеціально брались чисто на підйом, відправився вперед. За стратегією я планував усю ділянку до завершення підйому йти, тому поки було відносно полого, встиг трішки відпочити.
Позаду було майже 21км і вдалось "бігти по плану", та і по часу виходила нагода вкластися до семи годин. Це було вже веселіші плани ніж до забігу, тож вирішив спробувати пробігти за 6:30.
Сам підйом дався доволі важко. Рішення, брати з собою палки на цю ділянку, себе повністю виправдало - поки біг, то вони геть не заважали (хоча кріплення на рюкзак ніякого не було, але примостились палки зручно), а на підйомі сильно допомогли. Звичайно темп на підйомі сильно впав, та і кількість зупинок побільшала, хоча був "на легкі". Розчарування було трохи далі, коли вийшовши на вершину. Попереду була невелика горизонтальна ділянка, а за нею вже фінішний ривок на найвищу точку і спуск. Так от, на пологій ділянці все було пічально - спробував пробігти, а нічого не вийшло. Довелось топати на самий верх і унило думати як діяти далі.
15. Вид на найвищу точку:
На вершині вже наче можна було й розслабитись, але вирішив, що треба без зупинок добратись до джерела (десь 1,5км) щоб поповнити воду, яка до того часу вже майже закінчилась. Там же планував прибрати палки. Спуск дався набагато легше ніж затяжний підйом, але бігти виходило лише інтервально і це сильно засмучувало.
Невеликий пітстоп на джерелі і свіжа прохолодна вода трохи поповнили сили, але перейти на нормальний темп так і не виходило. Плюс до всього місцями були довольно круті спуски з коріннями-коряжками і був острах, що через втому можна загриміти. Тому: тихше їдеш, далі будеш.
На підйомі, який був до цього, траси 34 і 52км знову з'єднувались і двійка найсильніших перегнала ще посеред підйому. Але інші підтягнулись в основному на спуску і це була едина мотивація бігти, правда поки чуєш чуже тупотіння.
Було зрозуміло, що так продовжуватись може дуже довго, тому вирішив не нести дарма кофеїн, яким поділився Андрій. І поповнивши сили вже побіг далі, давши собі установку "працюй ефект Плацебо". Так що да, взяв себе в руки, бо 6:30 ставало нереально наздогнати.
Але перешкоди були тіки попереду. Так як в мене всяких розумних приблуд, я біг чисто по телефону, ну і відповідно так як діставати його впадло, то на залишок кілометражу не дивишся - біжиш по максимум. Але от за 3км до фінішу організатори поставили таблички. І якби приємно, що залишилось мало, але я не очікував (після фінішу виявилось, що не я один), що один кілометр бігтиму так довго. Тож для мене було неочікуваним побачити 2км, коли вже хотілось бачити фініш на горизонті. Так що останні кілометри вийшли довгими.
16. Останній кілометр:
А потім фініш і все.
06:40:41
17. Після фінішу:
Ця частина контрастно відрізнялась від попередньої кількістю людей на тропі. Чим ближче до наступної КП ми були, тим менше людей зустрічалось, але все-рівно трохи обганяли ми, трохи нас.
Також, так як Андрюха готувався набагато активніше ніж я як у фізичному так і теоретичному плані, то було корисно послухати поради на рахунок їжі. А то гель купити, то купив, але як і коли оновлювати сили не підготувався.
Останній розрив вийшов за декілька кілометрів від КП №2. Самому було вже не так весело бігти, тому вибігши на довгу рівну ділянку треба було якось компенсувати.
14. Із серії "розважався як міг":
Попереду були 13,3км, затяжний підйом, а сил було помітно менше ніж на початку. Та сенсу втичити на КП не було, тож діставши палиці, які спеціально брались чисто на підйом, відправився вперед. За стратегією я планував усю ділянку до завершення підйому йти, тому поки було відносно полого, встиг трішки відпочити.
Позаду було майже 21км і вдалось "бігти по плану", та і по часу виходила нагода вкластися до семи годин. Це було вже веселіші плани ніж до забігу, тож вирішив спробувати пробігти за 6:30.
Сам підйом дався доволі важко. Рішення, брати з собою палки на цю ділянку, себе повністю виправдало - поки біг, то вони геть не заважали (хоча кріплення на рюкзак ніякого не було, але примостились палки зручно), а на підйомі сильно допомогли. Звичайно темп на підйомі сильно впав, та і кількість зупинок побільшала, хоча був "на легкі". Розчарування було трохи далі, коли вийшовши на вершину. Попереду була невелика горизонтальна ділянка, а за нею вже фінішний ривок на найвищу точку і спуск. Так от, на пологій ділянці все було пічально - спробував пробігти, а нічого не вийшло. Довелось топати на самий верх і унило думати як діяти далі.
15. Вид на найвищу точку:
Невеликий пітстоп на джерелі і свіжа прохолодна вода трохи поповнили сили, але перейти на нормальний темп так і не виходило. Плюс до всього місцями були довольно круті спуски з коріннями-коряжками і був острах, що через втому можна загриміти. Тому: тихше їдеш, далі будеш.
На підйомі, який був до цього, траси 34 і 52км знову з'єднувались і двійка найсильніших перегнала ще посеред підйому. Але інші підтягнулись в основному на спуску і це була едина мотивація бігти, правда поки чуєш чуже тупотіння.
Було зрозуміло, що так продовжуватись може дуже довго, тому вирішив не нести дарма кофеїн, яким поділився Андрій. І поповнивши сили вже побіг далі, давши собі установку "працюй ефект Плацебо". Так що да, взяв себе в руки, бо 6:30 ставало нереально наздогнати.
Але перешкоди були тіки попереду. Так як в мене всяких розумних приблуд, я біг чисто по телефону, ну і відповідно так як діставати його впадло, то на залишок кілометражу не дивишся - біжиш по максимум. Але от за 3км до фінішу організатори поставили таблички. І якби приємно, що залишилось мало, але я не очікував (після фінішу виявилось, що не я один), що один кілометр бігтиму так довго. Тож для мене було неочікуваним побачити 2км, коли вже хотілось бачити фініш на горизонті. Так що останні кілометри вийшли довгими.
16. Останній кілометр:
06:40:41
17. Після фінішу:
18. Результати:
Після фінішу
От десь там перед вершоною Лопата (найвища точка на маршруті), то був 27-28 кілометр, я почав думати, що схоже це моя межа. Хоча б для розуміння де вона і скільки в тебе ще в запасі, корисно проводити такі експерименти над собою. Ну і як потім обговорювали, то 20км не було толку бігти, не відчули б увесь букет емоцій і було б геть не то.
Чи сподобалось мені? Звичайно! Випробувати себе було цікаво і корисно. Да тяжко було, але наче не вперше. Ввечері вже були сили піти в гості до Івана з Лорою, та і на наступний день наче й не сильно страждав. Бо і їжі наперед закупив, але в результаті сам вийшов прогулятись.
Чи планую ще раз пробігти? Скоріше так чим ні, але ж знову ж тільки в рамках підготовки до чогось. А поки чітких планів не маю.
19. Crew:
19. Crew:
І такі да, дякую команді :]
Дописати коментар