Це були останні дні зими, коли теренами інтернету ходила офіційна інформація про те, що WizzAir припиняє своє базування на Україні. Саме цією компанією я і мав летіти у весняну Грузію, так як відшукав дешевий переліт до дати закриття. Тож попереду мене очікував ранковий переліт, види на мальовничий Кавказ і плани на чотири дні відпочинку.
Але плани планами, але цього разу реалізація вирішила все змінити.
Виліт був ранній, але головною метою було зайняти місце з вірної сторони, бо попереду був світанок через ілюмінатор, тож сонливість відходила, необхідно було розминатись. Так як тоді WizzAir ще не ввів розподіл місць при покупці квитків, необхідно було використати навички проїзду в маршрутках.
#1: Перше фото нічного Києва йде з позначкою 5:18 ранку.
#2: Світанок трішки підкачав – сонце так і не наважилось піднятись до того як небо затягло пелиною. Але світанок відтягнув ранковий сон майже на всю тривалість перельоту.
#3: Небесний трафік
#4: Прощання з українським wizzAir'ом
Як виявилось через цілих п'ять місяців, вірність обраної сторони в літаку була просто ідеальною, бо так ти можеш побачити не лише світанок, але й сам Ельбрус! Хоча тоді я ще не знав, що воно таке. Класна вершинка і все, але ж хто міг тоді знати! Вона просто була вища за інші, а от в серпні легко було запідозрити щось не ладне, коли лише двоглава вершина височіла понад океаном хмар.
#4: Ельбрус
Ельбрус (5642 м) — найвища вершина Кавказького хребта, нерідко Ельбрус називають найвищою європейською вершиною, тобто зараховують її до списку «Семи вершин»
Ще на Україні, за два дні до поїздки, я отримав дзвінок з забугорного номера, виявилось, що дзвонять з хостела і пропонують забрати з аеропорта. Мовляв, що там декілька поселенців будуть їхати і можуть забрати нас всіх разом. Знаючи які в WizzAir'а "найдешевші" тарифи на трансфер, я не роздумуючи погодився.
Водій - знайомий власників двох хостелів, ще по дорозі з аеропорта запропонував прайсик з екскурсіями, де я зустрів той маршрут який хотів подолати за два дні і витратити майже таку саму вартість яка пропонувалось.
Тут в мене було багато сумнівів, бо це ж не пофотографуєш нормально, бо будемо їхати галопом. Але два дні замість одного і в кінці маршруту ще буде Вардзіа, в яку сам би не доїхав. Подумати було про що. Думав, думав і вирішив увімкнути ледачий режим.
І цього разу не прогадав! А могла ж бути класична ситуація на касах...
Перший день, після затяжного відпочинку був не надто насичений - головний храм міста і місцева кухня.
#5: Храм Баграта
#6: Чим крутий храм, так це тим, що перед ним є багацько вільного місця де можна не тільки розвернутись, а й огледіти храм з усіх боків.
#7: Вид на Кутаїсі
Грузія відома своєю манерою їзди на машинах. І сигнальний гудок в них означає безліч чого і «обережно я виїжджаю з-за повороту» і «привіт!» і «будь уважним, я тебе обганяю» та безліч всього іншого. І от коли ти стоїш над містом то тільки і чуєш, що бі-бі, бі-бі-бі. Але найголовніше те, що в них на цей звук нема такої агресивної реакції як у нас. Майже як смс-ки для автомобілістів.
#8: Вид на Кутаїсі
Дописати коментар