Показ дописів із міткою ge. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою ge. Показати всі дописи

22 квітня 2020

Kazbek: тритижневий гірський похід | ВІДЕО 🎬

22 квітня 2020 12:33
Вулканічне плато, Гергетський льодовик (як зверху так і в середині), Казбек, про те де довелось повернути - всього потрошку у відео про наш похід Приказбеччям у 2017 році.

31 липня 2018

Скелястий Біртвісі: каньйон, фортеця і туристи

31 липня 2018 10:05
Після-походна частина на фоні попередніх пригод інколи тягнеться унилінько, ти наче розриваєшся між двома станами і "з гір не хочеться йти" і "додому їхати не можеться". Але після трійки Приказбеччям ми все таки відшукали круте місце яке неочікувано дуже нас здивувало.

21 червня 2018

Казбек: мій перший п'ятитисячник

21 червня 2018 13:00
Мабуть цей пост мав починатись з пафосного "Даєш Говерла → Казбек → Еверест!", але натомість тут будуть цікаві зустрічі, високогірне озеро, пошук мобільного зв'язку, перехід по величезному льодовику та тренування в тріщині (не заплановані бонуси вууу-ху!). І власне саме сходження на вершину з погляданням караванів не зовсім адекватних людей.

18 квітня 2018

Суатісі

18 квітня 2018 10:05
І так, Суатісі. Суатісі - це село, Суатісі - це вершина, льдовик і перевали, Суатісі - це хард-кор. Суатісі - це обговорення ще на початку планування маршруту, обговорення в поході і після нього.
Що ж це звір і що ми там робили і що не зробили?

10 січня 2018

В якій водоймі краще купатись?:: Трійка в Приказбечі

10 січня 2018 10:05
Є в туристів така традиція як купатись в кожній водоймі на своєму шляху. Так як невідомо коли ще буде така можливість. Водойма то може й буде, але невідомо під яким прошарку льоду і снігу, тому задовільняйся тим що маєш. На цій ділянці в ролі ванни в нас було заплановане озеро Келіцад, але як виявилось є дещо приємніше ніж високогірне озеро.

30 листопада 2017

Як помістити п'ять туристів в тримісний намет:: Трійка в Приказбечі

30 листопада 2017 10:05
В першій "трекінговій" частині походу ми тестували тримісний намет на п'ятьох учасників, розміщували наші заброски, милувались шикарним лавовим плато і поступово готувались до наступної "технічної" частини.

Трохи про заброски

Як вже писалось раніше, похід складався з трьох частин. А отже, в нас було дві заброски. Основну ми встигли завезти у потрібне місце. А от з другою ми вже не встигали, та і взагалі логістика і завезення заброски зайняло більше часу ніж планувалось, то й отаборились ми не далеко від дороги.
Заброской називають організований на маршруті склад ресурсів в основному палива і продуктів харчування, проте інколи додається наприклад спорядження, якщо воно не потрібно на попередніх етапах, або ті ж самі батарейки чи одяг.
Власне перша частина маршруту в нас була без спорядження і все залізо пішло в першу основну заброску (в ній лежала їжа на 10-ть проти 5-ти днів другої заброски, тому то вона і основна. Все просто, критерій - вага і складність ділянки для якої вона потрібна).
Другу ж заброску довелось прилаштовувати на ходу - залишили на невеликому елеваторі.
0. Друга заброска готова до транспортування:
Фотографії Лариси

Початок маршруту

1. Місце першого табору - куди доїхали там і впали:
2. На старті маршруту:
Фотографія Лариси
Ще перед походом я думав - "от буду нотувати деталі на привалах, щоб потім було цікавіше писати". Ту концентровану депресивну писанину, що була в перший день тут точно не писатиму. Не знаю хто як, але мені в основному треба три дні щоб розходитись і звичайно в перший день мені не хочеться нічого, окрім пожрать і відпочити.
3. Півтора переходи від старту маршрута ми вже вийшли за населені пункти з асфальтом і опинились на природі:
4. Перший підйомчик, власний рівень депресії зашкалює:
5. Але чим ближче перевал тим ближче настрій "о, так і жити можна":
6. На перевалі Нарвані (н/к) з видом на долину де скоро стоятиме намет:

Наш п'ятимісний дім на педалях горбі:

Після того як вирішилось, що Толян в похід не йде і наша команда скоротилась до 5-х учасників, ми швидко переграли стратегію по спорядженню, в основному це торкнулось двох категорій: намету і фото-техніки. З фото то все просто - не брати дзеркало, загальну вагу вмістити в 2кг. Хоча і з наметом заготовочка вже була готова - брати не намет 3+1 і чисту, але легку 2-ку, а один 4-місний намет.
Вибір впав на Terra Incognita Ksena 3Alu (вибору в нас особливо і не було), про який офіційний сайт пише наступне: "Простора і комфортна модель тримісного намету, використовуваного протягом всього року" (тут Іван просто лютує - тримісна!? простора!? хоча чесно кажучи я також місцями лютував і не лише на рахунок просторості, але це мій бложик, тому не гівнятиму себе).
7. Схема нашого намету:
Такий собі імпровізований шатер для нашого циганського табору, головне що це зекономило нам майже 1,5кг у порівнянні з варіантом 2+3. Так, звичайно перші дні потрібно було звикнути до тісноти, потім, при можливості, почались експерименти зі сном валєтіком і ідеї виселяти винуватців в коридор. Так що до досвіду технічного додався ще досвід ночівлі.
А тепер найголовніше - як тримісний намет трансформувався в п'ятимісний?
Туристичні килимки мають ширину ~50см, тому для спортивного режиму рахується, що цієї ширини достатньо для учасника. Тобто фактично, в класичному положенні, намет чотиримісний. Але так як інша сторона 220см, то в довжину він майже п'ятимісний (44см на людину).
Про місце: скажу чесно, першу ніч було важко і взагалі не зручно, далі стало терпимо, а далі ти все таки не на прогулянці, то і на камені норм спати (і таке було). Коли в нас були рівні майданчики і ми лягали "валєтіком", то зразу відчувався бізнес-комфорт.
Комфорт: намет шикарний, в ньому два виходи, просторий тамбур, зручна поличка. Всі наші речі влазили (а нас все-таки було п'ятеро). В після-походній частині, коли ночували в чотирьох в ньому дійсно було просторо, вже не кажучи коли було лише два мешканці.
Рекомендації по намету: для того щоб він став "всесезонним" треба пришити сніжну спідницю. В комплекті там йде багато кілків, не обов'язково брати всі, ну це вже залежить від рельєфу маршруту, ми брали навіть не половину.
Що в ньому було погане: дуги, от з ними треба було обережно. В результаті ми їх погнули, не критично, але власнику мало радості.
Підсумок: в нашому випадку це був вірний вибір. Якщо не чіпати теми "як Терра скотилась" (намет успішно пережив тритижневу трійки + комерційне підкорення Казбеку), то намет підійде і для спортивного походу і для вилазки в Карпати. А на рахунок на скількох людей туди затрамбувати потрібно вирішувати виходячи з походних цілей.
8. Місце ночівлі №2:

Вулканічне плато

Гірський похід це не лише вершини і хребти, в основному це перевали і підходи під перешкоди, які пролягають то через льодовики, то через долини. В цьому поході в нас було чудове місце по дорозі до першого категорійного перевалу - Кельтське вулканічне плато. І власне для мене це була сама чудова ділянка в поході.
9. В серці найцікавішого зеленого місця за всю трійку:
Спочатку планувалось включити опис плато в цій частині, але виявилось, що хочеться вставити побільше фото і це виростає в повноцінну частину і якщо перше фото зацікавило, то більше знаходиться в звіті "Вулканічне плато і галявина тисячі барашків".

Перевал Хорисар Південний

10. Місце ночівлі (зліва джерело, прямо - Казбек, позаду - перевал):
• координати: 42°32'25.5"N 44°24'41.5"E (42.540402, 44.411537);
• категорія складності: 1Б;
• висота: 3430м;
• що потрібно із спорядження: льодоруб/трек-палки, каска;
• поверхня: цю інформацію демонструє наступне зображення  (там де зелене - травичка, там де сіре - дрібна морена, там де коричневе/червоне - середня і крупна морена);
11. Супутникова карта маршруту для проходження перевалу (синій - підйом; оранжевий - спуск; маркер - перевал):
12. Ось така морена на початку підйому:
13. Морена і скелі:
Фото Лори
• вода була на місці ночівлі + безпосередньо під перевальним зльотом, якщо трохи відійти від маршруту і піднятись ближче до скель (там же можна підшукати місце для ночівлі, власне в оригінальному варіанті ми і планували там ночувати), можна набрати зі снігу, що тане.
• ночівля: або там де стояв наш табір або як писалось вище. Наше місце хоч і було далі від перевалу, але там був кращий вид і місце приємніше.
• час підйому (від місця ночівлі): очікуються дані від хроніста.
• час спуску (в долину): очікуються дані від хроніста.
14. Карта для перевалу:
Сам Хорисар це старий згаслий вулкан (висота 3736м над рівнем моря). На ночівлі, піднявшись на морену, ми думали, що то є (це про рівну долину, яку можна побачити на карті) і все таки зійшлись в думці, що це залишки вулкану, що вибухнув. Так і є, от, що про те місце пишуть "Рядом взорвавшийся вулкан с лавовым выносом создал идеальный рельеф с сотнями дропов". Більше інформації і фото тут.
15. Електрона карта з маркерами:

16. Привал на спуску з перевалу:
Фото Лори
17. Вже внизу, на фоні перевалу:

28 листопада 2017

Кельтське плато і галявина тисячі барашків:: Трійка в Приказбечі

28 листопада 2017 10:05
Гірський похід це не лише вершини і хребти, в основному це перевали і підходи які пролягають то через льодовики, то через долини. В трійці в нас було чудове місце по дорозі до першого категорійного перевалу - Кельтське вулканічне плато. І власне для мене це була сама чудова ділянка в поході.

07 листопада 2017

Приказбеччя: анонс найдовшого похода і трішки деталей

07 листопада 2017 10:10
Це четвертий спортивний похід команди і третій по Грузії. Цього разу ми встигли прогулятись по приказбеччю, прогулятись в ущелині Дар'яла, зайти на Казбек, а також провести післяпоходнік в гарному канйоні. Отже, стисло про те що було і про що будуть наступні звіти.

19 квітня 2017

Сванетія II Завершення:: марафон загнаних коней та перші відчуття на закритому льодовику

19 квітня 2017 10:10
Це заключна частина циклу про гірську двійку Сванетією. Тут ми нарешті залишили своїх собак, подолали ключові перешкоди і вперше (окрім керівника) вийшли на закритий льодовик, а саме з цим була пов'язана переважна кількість тренувань.

22 березня 2017

150кг туристичного багажу або "Похід Сванетією в цифрах і табличках"

22 березня 2017 10:05
150кг багажу, 150кг!
Саме стільки ми перевезли в двійці якщо керуватись табличними даними, а вона не враховувала деякі дрібниці + пакування + похибка. Та і в аеропорту всі хлопці мали майже 30кг + нас очікувала закупка бензину.

Що ми набрали на 150кг, чим ми харчувались і інші табличні дані в звіті:

08 лютого 2017

Як ми намагались загубити собак і швидкісний спуск від Олени

08 лютого 2017 12:30
Переживши грозову ніч і навіть трішки відіспавшись, табір зажив своїм ранковим життям: чергові доготовлювали сніданок, личинки туристів виповзали зі спальних мішків. Через пару переходів нас чекало високогірне селище Ушгулі, яке мені найбільше сподобалось з усіх пройдених в минулому році. А де селище, там і лаваш, а не сухарі. Маленькі радощі чекали на нас:

05 січня 2017

Як ми знайшли нових друзів, ледь не загубили gps і втратили казанок

05 січня 2017 12:05
Спочатку назва першої частини планувалась інакшою, але подумав, що батькам буде не дуже приємно читати щось на зразок "Що нічого так може налякати туриста?", навіть якщо учасниками це згадується жартома. Але до цієї події були і інші казуси нашого фаст-похода, а це ж був лише початок:

16 листопада 2016

goto the White rabbit in Svaneti II [TEASER]

16 листопада 2016 10:00
Той хто підписаний на мій youtube-канал мабуть вже в курсі про нове відео, тож підписуйтесь і ви щоб дізнаватись про свіжак 😊
А ось і сам трейлер нашого спортивного гірського похіду 2-ї категорії складності Сванським регіоном (Грузія):

13 вересня 2016

Гірська двійка в Сванетії [анонс]

13 вересня 2016 00:00
Якщо коротко, то за дев'ять днів ми встигли пройти більше ста кілометрів, прогулятись по закритому льодовику, піднятись на три тисячі метрів і спуститись до рівня моря, пересіклись зі знайомими альпіністами на виїзді і спробувати нову версію пемікану від шеф-повара :) Про більшість із цього у стислому виді, це ж тільки анонс:

19 травня 2016

Гірська одиничка Сванетією. Частина V - Селища Сванетії

19 травня 2016 11:25
Після квітневого хардкорного походу Карпатами гірська одиничка Сванетією була місцями легенькою, а беручи до уваги те, що маршрут проходив найвищими поселеннями Європи, то при найменшій можливості ми відвідували гірські селища і сванські башти, навіть ті, що були без драбин :)

11 травня 2016

Гірська одиничка Сванетією. Частина IV - вершина Каретта

11 травня 2016 12:45
'Спортивний гірський похід' і 'підкорення вершини' зачасту є різними речами, але цього разу було і те і інше. В нас було вдосталь часу і сил, тож ми збігали спортивний першопрохід на вершину Каретта.

06 квітня 2016

Гірська одиничка Сванетією. Частина III - льодовик Лардаад/Адиш

06 квітня 2016 17:23
Протягом нашої одинички ми побачили доволі багато нових цікавинок, а не лише протоптали понад сто кілометрів грузинської землі. Але льодовики залишили найсильніше враження (якщо не рахувати вершину Ушби, бо тут спірний момент, вершини то я раніше бачив, хоча й не "високих гір").
Уся краса найкрасивішого льодовика (а було аж три таких по яким ми потоптались, тобто було з чого обрати) нашої одинички схована під катом: 

20 березня 2016

Гірська одиничка Сванетією. Частина II - траверс

20 березня 2016 12:00
Перші пару днів пройшли в розминочному дусі, але команда подолала моря й міста не для того щоб загоряти під водоспадами, тож наступного дня нас очікував раній підйом.
Початок наче добре пішов, ми швидко дійшли до с. Мазері трішки проскочили поворіт, але далі все пішло не так...

18 березня 2016

GoPro + 100км мальовничими пейзажами =

18 березня 2016 14:17
Свіже відео про літні походеньки "goto the White rabbit" Сванетіїю.
Тут і гори і водоспади і льодовики.
Тут поряд і спека і свіжий сніг.
Окунись в атмосферу грузинської природи в форматі fullHD разом з нами  :)

09 березня 2016

Коротко про пригоди 'goto the White raBBit' в Грузії

09 березня 2016 14:33

*****

*****

*****
*****

*****

*****

*****

*****

Якщо ж ви хочете повністю окунутись з головою в атмосферу нашого походу, то раджу до перегляду ось це відео: