Сплав болоту Ірдинь та місцеві легенди

Звідки може бути це місце? В найкращому випадку хтось скаже, що з Полісся. Але це місце знаходиться в Центрі України. Це колишня притока Дніпра - Ірдинське Болото або неповторне місце центральної України.

Куди ми зібрались?

Ірдинське болото або просто Ірдинь (хоча поряд є одноіменне село) - болотний масив, розташований на території Черкаського і Смілянського районів у долині річки Дніпра. Воно не тільки дуже велике (протяжність болота - 44 км, а площа - 7'375 га), з ним ще пов'язані легенди, одна з яких веде до назви мого рідного міста - Сміла. Тому для нас це була чергова частина подорожі в історію рідного краю (перша частина була "похід в Холодний Яр", але чомусь звіт я так і не написав).

І хоча тут буде трішки легенд, але з самого початку розвінчимо один міф - воно не смердить 🙂 запах є, але не той про який ви подумали, а деталі будуть далі.

У кожної подорожі є своя передісторія, ця ж починаєтсья, як і більшість з цього блогу, десь так три роки тому, нам з Денисом так і не вдалось пригадати коли і при яких умовах це зробилось, але так як це старовинне місце, то можна вдатись до легенд і припустити, що ідея придумалась коли ми втрьох (Ден, Бодя і я) сиділи в одному із кафе Сміли із лаконічною назвою "СМС". І хоча кожен рік піднімалось питання "може зараз?", але з реалізацією в нас так і не складалось, так як не вдавалось знайти байдарки в Черкасах. Проте наш апетит підігрівали комерційні виїзди, тож ми не забували про цю ідею.

1. На момент травня 20го року у нас була тільки невелика розвідка з повітря:

Поки все якимось чудом не склалось за два дні (хоча один учасник тріо на той момент був в Карпатах, тож доведеться повторити у повному складі), за які знайшись і учасники і байдарки. А іншого і не потрібно, так як маршрут був готовий і вже давно описаний в цікавому і дуже корисному журналі по річках України від waterslonique (наче як він і наштовхнув свого часу на цю подорож або ж був знайдений зразу після розмови, але цього історія вже не пам'ятає). Щоправда спонтанність була не без косяків - у нас було 3 весла на чотирьох. 

2. Ітак, наша команда на цей сплав:

3. Промо видів:

4.

Останнє і почнем, 360-панорама Ірдиня і "тунеля" (якщо не відкрилось спробуйте це посилання):

Сплав

Початок та запруда

Приїхавши на місце старту ми зустріли місцевих збирачів/продавці ряски і поки ми збирали байдарки, то вони розказали трохи нюансів каналу (що через 300м метрів він стає вужчим і краще обплисти справа), при цьому реалізовуючи свій вилов і травлячи шутєйки.

5. Старт із тростняку:

Покинувши цікаву компанію ми вийшли в канал, стартувавши як і всі від мосту через річку Ірдинь (так там ще й річка є і перші пару кілометрів це дуже помітно по тому, що вода не стояча). А далі одні емоції, по-перше, так як там тече річка, вода довгий час була дуже чистою, не зважаючи що ти пливеш по болоту, по-друге, в перші ж хвилини пролунали слова, що немов потрапив у фільм де човни на повітряних подушках ганяють по болотах Флориди, тільки алігаторів не вистачає. І це ми ще не заглибились в інші цікаві частини маршруту.

6. Вид зверху:

Також із цікавого було те, що дно дійсно здається що ось воно, але штрикаєш в нього веслом і там торфяна подушка на все весло і глибше (колись ще доволі недавно вище за течією навіть був промисловий видобуток торфу зі своєю вузькоколійкою).

Пропливши ті 300 метрів ми таки звернули з каналу, так як по плану збирались роздивитись запруду, та і поблукати як виявилось набагато цікавіше. В результаті ми наплавали ось такий маршрут:

7. Наш маршрут вийшов 13.56км, 5:40 на все про все разом з обідом:

Пропливши увесь маршрут не скажу, що на повороті з каналу була найцікавіша частина, але саме там було знайомство з цим місцем. Тому емоції переповнювали. На зворотньому шляху вже було не так цікаво і вже тоді на перший план виходить лабіринтна складова цієї ділянки. Маршрут там знайти доволі просто, але якщо не користуватись картою, то стає в рази цікавіше.

8.

9.

10.

11.

12.

З часом ми повернулись в споміжний канал де вода стала помітно зеленіша. Спробували знайти вихід на берег так як там знаходиться ще одне цікаве місце, але так як у нас був експромт (ми плили без координа і збережених точок), то пробратись через зарослі нам цього разу не вдалось, тож колись буде ще одна частина яка розповість детальніше про Юрову гору та таємні лази.

Юрова гора видніється на деяких фотографіях, це возвишення з правого берега (течія від фінішу нашого маршруту до початку), зараз це державне заповідне урочище. Але  на початку 1880х років археолог Олексій Бобринський відкрив на Юровій горі найдавнішу археологічну пам'ятку Сміли - стоянку і майстерню кам'яної доби (35-10 тисяч років тому), одне із найбільш давніх поселень первісної людини на Черкащині.

Юрова гора, яка височіла над Дніпром була зручним стратегічним місцем, від 1100х років згадується селище Кулдюрів як уже добре укріплене місто. А чому Юрова?

За легендами, які трохи різняться подіями, на Юровій горі у замку жили княжі діти: Юрій, Мотрона та Домна. За цими легендами Юрій, повертаючись додому з війни, вирішив перевірити охорону міста, переодяглися в одяг ворогів. І Мотрона вбиває стрілою Юрія.

Однозначно Юрова гора одне із історичних місць Смілянщини, про неї, лази та р. Тясмин (в яку впадає Ірдинь) є трохи історій, тож наступного разу буде, що доповнити. А на рахунок обіцяної легенди звідки взялась назва міста:

 

«Якась-то дівчина провела воїнів через важкодоступне болото в тил до ворога, щоб визволити бранців. Вони перемогли тьму-тьмущу ворогів у кривавій битві, але дівчину не вберегли. Поховали воїни героїню над Тясмином і назвали її Смілою, містечко Тясмино згодом унаслідувало її ім’я» Л.О. Бобринський

 

Хоча в я чув різні варіації легенди (одна з яких була альтернативою Сусаніну - дівчина завела татарів в болото, але не повернулась так як загинула від стріли), але версія записана Бобринським вважається "офіційною" і найбільш цитованою.

повний герб міста Сміла

Дамби

Випорпавшись із зарослів і повернувшись в канал по ньому ми доплили до першої дамби (Карельська дамба). Хотіли спробувати пройти напряму, але після невдалої спроби довелось повернути на основний канал і там вже спокійно пройти затоплену частину. Так як по часу все зайняло більше ніж очікували, то вирішили не заходити на стоянку, а піти до кінця маршруту - до другої дамби (Іванова дамба). Із цікавого на горизонті побачили ще пару байдарок які вже повертались.

13. 

Як то кажуть в кожному озері є по втопленому танку, так от і про Ірдинь ходять чутки, що десь він є, але наскільки відомо так його ніхто і не знайшов.

Після дамби пейзажі поступово починають змінюватись. По наближені до Іванової дамби канал губиться і ти опиняєшся в лісі, де в кожного дерева є персональний острів.

14. 

Спочатку задумались над тим, щоб і самим не зупинитись на міні-островах, але виріщили пообідати на стоянці яку в звітах називають "стоянка мисливців". Там після написання звіту на який ми опирались дещо помінялось - місце з дороги відгороджене, а відвідувачів не шанують. Як виявлось, там знаходиться будинок єгеря, що не має закривати це місце на відвідування, але чому таке відношення - невідомо. За інформацією місцевих мисливців "болото зараз в оренді у київлян" і поведінка їх не те, що не привітна, а на 100% господарська (на жаль в поганому ключі цього значення).

15.

16.

17.

Дорога назад

Маршрут по болоту кільцевий, тож, що не встигли розгледіти по дорозі туди, можна повторити на зворотньому маршруті.

18.

19.

20.

21.

Додаткова галерея

Клік на фото щоб переглянути на повний екран

         

 

Відповіді та додаткова інформація

● Про запах: місцями трохи прілий і застояний, але терпимий навіть якщо зачіпаєш веслом торф, бо після цього піднімається різкуватий запах сірководня.

● Про комарів: поки плили, то майже не зустрічались (але цього року сезон холодний, тому іншого року картина може бути інакшою), а от на стоянці біля дамби їх було багатенько, але вітровки було достатньо.

● Трохи цифр: плавали ми 23.05.2020, довжина маршруту 13.56км, від старут до фінішу за 5:40.

Не знайшов відповідь - запитай в коментарях

Відео з повернення на болото наступного року: