Ковток Карпатської свіжості // День 1й

З Воловця починається не один туристичний маршрут, і це найближча залізнична станція до багатьох цікавих місць - Синевір, Пилипець, Мижигір'я. Тому не дивно, що з вагонів вивалились не лише наші сонні тіла, а й багато інших туристів і велосипедистів.

З цього місця і почався наш черговий туристичний маршрут, котрий був заключним у цьому сезоні. Але спочатку ми зайшли в магазин по свіжий хліб :)

День перший: 12 жовтня 2013

Початок маршруту: Воловець

Інші технічні деталі: Технічний опис маршруту

І ось, взваливши рюкзаки на спини ми рушили. Спочатку випадково зайшли на територію пожежної, де пожежники нам вказали вірний напрям (вони то й ще щось говорили, але було зрозуміло лише 10% їх слів - "вам не сюди"). Вийшовши на маркерований маршрут ми пішли більш впевнено, але поки без пісень. Поступово почала проявлятися ранкова краса Карпат..

Вийшовши з пгт в нас була лиш одна галявинка з якої ми порозглядали довгі ранкові тіні.

*Останній погляд за горизонт*

*А хтось зайнятий іншим :) *

А далі був лиш ліс, величезні дерева, знов ліс, знов дерева ... і ура сніданок! Знов таки серед дерев..

Але Карпати є Карпати, цілий рік Карпатський ліс чудовий і прекрасний. І ти ніколи не знаєш, яка краса чекає на тебе за поворотом.

Цілком ліс чистий (якщо не рахувати перші пару сотень метрів де ми йшли по вирубці) і було лиш одне місце де в кожного був шанс помріяти, що він зараз на Фіджі:

* Дабы не смущать господ, фотографии с карабканьем под бревном удалены. Компроматы нынче не в моде :) *

О 11:30 ми вже вийшли з лісу і були всього в кілька сот метрів від Темнатика. Вийшовши на сонце, кожен знов згадав про Фіджі, температура була близько 25 градусів і в жодної людини не виявилось кепки (в усіх новинах прожужали вуха, що в Карпатах сніг!). Маленький піт-стоп для скидування зайвого одягу:

А для кого можливість зробити пару ціних кадрів:

*Якщо не помиляюсь і ті кадри були зроблені Іваном на цьому привалі, то фото вийшли дійсно класні*

Пару кубиків адреналіну і ми на Темнатику (1343м), перший чек-поінт пройдено. А ось і вид на вокзал Воловця (620м).

*Зовсім близько! І чого це ми так довго йшли..*

До нашої компанії приєднався Джек-мандрівник, хоча розважав нас не довго (як справжній джентельмен, їжу не просив), а побіг за своїми господарем, котрий збирав красніку на схилах.

*Джек-мандрівник*

Трішки відхекавшись, і знявши язики з плеч ми понеслись далі, по стежці, що вела в небо.

Що не кажи, а Карпатський ліс гарний з будь-якого ракурсу..

Ми все віддалялись від Темнатика, хрест становився все меншим, а хвіст з туристів ставав дедалі довшим.

*Вершина Темнатик*

*Кажуть, що в Карпатах багато грибів..*

*****

Варто відмітити нашу помилку: не дійшовши до вершини Плай, ми спускались донизу (по висоті приблизно 60-70м) до джерела. Так, воно гарне і мальовниче, а в невеликому озерці можна й скупатись, але це досить сильно підірвало наші фізичні сили (добре, що спускались не всі і налегкі).

*Джерело*

*Невеличке озерце ледь видно біля ялинки. Після сезонів дощів, джерело починається набагато вище, але на момент нашого походу ми спустились доволі низько щоб поповнити запаси прісної води*

"І тут я зрозумів, що це лише початок..."

Піднявшись, ми знов побачили вершину Темнатик, а хрест став вже зовсім маленьким. Нас чекала метеостанція і довгоочікуваний обід (бо хтось так задовбався бігати за водою, що конче потрібно було щось пожувати, щоб були сили тіліпани ногами).

Плай (1330.5м) ми перемахнули, навіть не зупинившись.

*Вказівка вершини і маркерованих маршрутів з відстанями до найближчих місць*

*Метеостанція, ось тут інколи можна набрати воду*

*Ми піднімались все вище, будиночки ставали все меншими..*

*А потім до нас прийшла ... Годзіла*

*****

Далі була наша помилка №2 - ми знов спускались далеко за водою (втратили приблизно з пів години, швидше за все, навіть більше. Сумарно на походи за водою було витрачено десь близько двух годин, і це добряче вибило нас з графіку), але саме погане було те, що піднявшись на половину шляху, ми знайшли ще одне джерело ... факт звичайно пригнітив, але ми просто пішли далі. Подумаєш, яка дрібниця.

*На щастя не довелось спускатись в самий низ, ми відшукали джерело значно вище*

А далі була ... краса. Сонце поступово сідало за небосхил. Місце для ночовки було помічено і поспішати не було сенсу. Ми чекали на інших і милувались.

*****

*****

*****

*****

*Вже йдучи до місця стоянки, після фрази "Все не перефотографуєш!", довелось знов лізти в рюкзак і витягати чохол від фотоапарата, щоб зберегти згадку про цей момент*

А вночі ми бачили як хтось гукає Бетмена на допомогу - це був сигнал (а ні, то вже хтось похрапував в наметі), що пора йти лягати, але зірки були такі мальовничі...

*****

*****

*Небесний орел накрив небеса і наступний день був дуже похмурий... *