09 листопада 2015

Не сезонна Грузія. День 2й: Дорогами великого шовкового шляху I

Вступна частина поїздки була освітлена тут. Продовження ж подорожі проходило частинкою великого шовкового шляху. І насправді цікавих місць дорогою було багато, і ось частина, яку мені пощастило відвідати.


Скільки там тієї Грузії, в принципі від Кутаісі до Вардзії всього то 255км. Але скільки цікавого! Як кажуть - інколи відстань вимірюється не в кілометрах.
В моєму плані основною окрасою програми мала стати фортеця Рабат. До цього мав трішки полазити по Боржомі. На ділі ж вийшло трішки по іншому:
Частина перша "Покатушки через пів Грузії"
Коли ми їхали по дорозі, то відчули нічогенький перепад висот. Виїхавши ж на найвищу точку перевалу ми заїхали хоч і не в сугроби, але в частинку зими. Фотографій не залишилось, але краса була неймовірна та і відчуття цікаві, коли ти зі спеки заїжджаєш у сніг. По поверненню в Україну я ще й так "заїхав" у сніг на повні шість днів, що довгенько не бажав його бачити.
Перша зупинка була в невеличкому селищі Убісі. Так як тут єдина цікавинка це комплекс середньовічного монастиря, то на оригінальному маршруті його не було. Але місце варте відвідин.
Убісі (груз. უბისი) - невеликий монастирський комплекс близько одноіменного села. Іноді його називають "Убіса". Монастир доволі давній, побудований ще в IX столітті. Але маловідомий: не рятує навіть те, що знаходиться біля траси. Єдиний порятунок для неосвідчених - вказівник.
За своєю конструкцією він дуже простий: 4 стіни + дах і невеличка галерея, що була прибудована пізніше.
#1: Вежа
У 1141 році була побудувана поруч зі храмом житлова вежа в 4 поверхи, від якої зараз збереглися тільки три.
Ось невеличка замітка Олексія Мухранова про цей монастир: "Але все це було б не особливо цінно, якби не фрески. Убісскі фрески - це раритет XIV століття, приклад так званої "палеологовской живопису". У Грузії такі по пальцях можна перерахувати. Вони збереглися відносно добре, вогкість їх не попсувала, хоча помітні сліди впливу людини - їх чи то замазували, чи то затирали. Саме заради цих фресок і варто сюди заїхати."
Додам від себе, що монастир приємний по своїй атмосфері, яку важко знайти в більш відомих місцях.
#2: Інтер'єр
На все про все біля цього монастиря достатньо хвилин двадцять. Тож мій експресс-бусік їде далі, а водій періодично розповідає різні цікавості про Грузію та її мешканців. Так, в розмовах, дрімоті і періодичному відволіканні на фотографування крізь скло, я доїжджаю до наступного проміжного пункта. Ще при в'їзді в місто помітна його велич.
#3: Фортеця
Ахалцихський фортеця (груз. ახალციხის ციხე) або «Фортеця Рабат»  - середньовічна фортеця на півдні Грузії.
#4: Фортеця
Готуючись до поїздки я поставив цю фортецю на перше місце і вже від неї відштовхувався, плануючи маршрут. Тобто вона мала стати зіркою програми. На ділі ж вийшло інакше - мене геть не пройняло. Звичайно, при підготовці я розраховував на більшу кількість часу і на геть інші ракурси. Але після живописної дороги мене не пробрало. І знов таки, забігаючи наперед, все стало на свої місця лише при повторному відвіданні Грузії через п'ять місяців в рамках спортивного похода (колись тут буде посилання на фото-розповідь).
#5: Стіни фортеці
#6: Фортеця
#7: Стіни фортеці
#8: Стіни фортеці
І ось знов, наш бусік мчить до кінцевого пункту. Нам було необхідно встигнути до закриття. І ми таки встигли! І я не знаю, скільки б шкодував, якби не полазив по переходам Вардзії (так як тексту багатенько, то ця частина дня винесена в окрему розповідь:  тут скоро буде посилання).
#9: Грузинська природа
Весь цей час ми їхали по трасі і , саме на тому розгалудженні, де треса повертає і продовжує свій напрям в Арменію, а нам потрібно повертати у бік Турції, відкривається вид на фортецю, що немов  льодохід виринає зі скелі і нависає над дорогою.
#10: Фортеця Хертвісі
Фортеця Хертвісі (груз. ხერთვისი) - одна з найдавніших і найкраще збережених фортець грузинського феодального періоду.
З першого погляду фортеця приворожує. Все тут передає велич і давність: і місце, і її архітектура. Але якщо споглядати її зблизька, то це відчуття втрачається. Тому я шкодую, що не було можливості збігати і зробити знімки з іншого місця. Але то вже таке, все не сфотографуєш. Головне інше, бо можливо вона б і запам'яталась саме тим не сфотографованим ракурсом (раджу просто вбити слово "Хертвісі" в той же гугл і подивитись на фортецю з різних ракурсів) з розвилки, якби не згадування фортеці грузинським літописцем Леонті Мровелі, за його словами цю фортецю начебто осаджував сам Олександр Македонський. Чутка про ці події звучить дуже переконливо, адже фортеця, як і місто, стоїть на важливому статегічному перехресті. Але реальний Олександр начебто ніколи не був в Закавказзі. Та історія то така штука, що сьогодні був, завтра не був, а через рік, то й взагалі такої особи не існувало. Хай там як, міф не міф, але ця ізюминка дуже пасує цьому місцю.
Всю дорогу до кінцевого пункту природа не перестає вражати. Скелі, що все вище і вище виростають з боків дороги, роблять пейзажі дуже привабливими. То тут то там видніються розвалини, які як хамелеони маскуються під коричневі відтінки природи.
#11: Розвалини
Останнє місце яке було відвідано в районі Вардзії був ще один печерний монастир. Дивний сам по собі.
#12: Просто кватирка в скелі, нічого дивного, їдемо далі
#13: Печерний монастир
Ваніс Квабебі (груз. ვანის ქვაბები) - печерний монастир в Грузії. Датується VIII століттям
#14: Печерний монастир
#15: Печерний монастир
За історичними свідченнями монастир не раз ставав ареною середньовічних битв, знову ж таки через те, що був на ласій ділянці.
Далі ж був тільки парк Боржомі. Що тут сказати - парк як парк, після побаченого окрім попити теплої водички ніяких бажань вже не залишилось. Хотілось тільки впасти і добряче відпочити.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Про мене


МАНДРІВНИК + ФОТОГРАФ = ТРЕВЕЛ-ФОТОГРАФ

Все почалось з того, що в дитинстві я малював, потім пощастило і в моїх долонях опинилась цифрова мильнічка. Все, що бачилось, тут же опинялось на матриці фотоапарата. З часом це переросло в найголовніше хоббі, яке в парі з іншим захопленням через час породило тревел-фотографа. Тож зараз фотографії оформлюю в короткі замальовки, по походам пишу фото-звіти з короткою технічною інформацією.
До сих пір мені подобається фотографувати у багатьох жанрах, але для себе серед них виділяю наступні: подорожі, тварини, архітектура та портети. З останнього поповнення у сфері використання фотоапарата - почав практикувати монтаж кліпів по подорожам.

Найновіші

Рандомні