Процес друку в темній кімнаті залишається для мене чимось чарівним ще з тих часів, коли ми з батьками друкували так дитячі фотографії. Тому маючи можливість, вирішив вчергове поринути в цей світ і поділитись як думками так і процесом.
Ця стаття є продовженням "Аналоговий світ: про те як я спробував середній формат" де я ділився чим мені подобається фотографія на плівку, яка хронологія з цією справою була в мене і що планую далі.
Чому я зібрав фотозбільшувач?
Останні роки я активно друкую фотографії і з кожним днем мені це все більш подобається, адже гортання альбому не можна порівняти з тим же процесом на моніторі. Тобі не потрібно перебирати фотографії і показувати тони матеріалу, в тебе вже готова сама емоціональна підбірка. І от в процесі друку мене завжди турбував момент з плівкою. Пов'язаний він з тим, що ти спочатку віддаєш плівку на скан, а потім друкуєш з цього скану. Щось тут було не те. Це якщо говорити про колір, з чб взагалі печаль-туга-зневіра. І виглядає воно ось так (увага на праву фотографію):
1. Результат чорно-білого друку на сучасному, але "домашньому" фото-принтері:
Справа режим друку "фото" де чудова якість, але так як принтер використовує всі доступні кольори, то чорний ніколи не буде чорним. Зліва режим "документ" в якому чорне є чорним, але з маленьким "але" - сильно падає якість і видно полоски від принтеру. Тобто в домашніх умовах друкувати чб-знімки просто нема. А якби я друкував фотографії не вдома, то я б мабуть не заповнив би до сих пір навіть перший альбом, а так хоча повільно, але процес йде.
Але насправді і це не все, пару років тому, поїхавши додому і діставши старенький фотозбільшувач я пригадав як воно друкувати фотографії. Тоді в мене багато що не вийшло, бо я дуже погано приготувався, але процес був того вартий. Насправді не складно пояснити той момент, коли фото поступово проявляється з самих темних ділянок і перед тобою на білому папері утворюється фотографія яку колись ти бачиш через об'єктив. І хоча це слово - хімія, але для мене це залишиться магією в нашому цифровому світі. Polaroid свого часу зробив цю магію ще ближчою, але він ніколи не буде таким як колись, коли ртуть ще текла в касеті.
Етап №1: проявка плівки і чому я не роблю це вдома?
Для проявки потрібно декілька речей:
- хімія (проявник, фіксаж);
- спеціальний бочонок;
- таймінги (найчастіше їх можна знайти на звороті упаковки від плівки або ж в інтернеті);
- таймер;
- перчатки;
- будь-яке темне приміщення;
2. В мене звичайні совкові бочонки для проявки, зліва для 135-плівки, справа такий в якому можна проявити 120 або 220-плівку:
Хімія розрахована на те, що нею можна проявити не одну плівку, а декілька (в залежності від концентрації та виробника). З цього випливає нюанс - в домашніх умовах я накопичував декілька плівок щоб проявити. По-перше, це погано для плівки, бо чим довше ти її не проявляєш ти м гірше. По-друге, від цього процесу залежить дуже багато, так взявши погану воду можна залишити багато слідів на кадрах і вони будуть виглядати жахливо. В мене не виходило щоб повністю запоролась плівка, але враховуючи, що робиться це не так часто, то шанси щось забути доволі великі. І якщо при друку ти можеш просто взяти інший папір, то тут в тебе нема запасного шансу. Саме через ці моменти я зараз не проявляю плівки вдома, а віддаю їх туди де це зроблять в десятки разів краще (а ще цей момент не такий то і цікавий, особливо якщо додати відповідальність).
3. Крок №1 - підготувати таймінги для всіх плівок:
4. Крок №2 - відміряти хімію, в кадрі проявник від Kodak:
5. В кадрі фіксаж від Фотофонд:
Я купував упаковку яка розрахована на 1л, використовував хімію на 350-400мл (необхідна цифра написана на бочонку). Тому взяв чисто половину. З реактивами йде детальна інструкція на скільки плівок вона розрахована, яка температура води потрібна (від цього залежить тривалість реакції) і інші технічні нюанси які можуть знадобитись. І хоча я використовував хімію всього для трьох касет, але не заморочувався з більшим розбавлянням для економії реактивів.
6. Крок №3 - розбавити в воді, від чистоти води буде залежати кінцевий результат:
7. Коли хімія готова:
В мене нема спеціальної тари для хімії, тому я використовую звичайну скляну тару, головне підписати щоб не забути що є що.
А далі найскладніше: в повній темряві треба, більшість кроків необхідно робити в перчатках:
- розрядити касету. Якщо це 120й тип, то це простіше, так як в неї нема пластикового кейсу, вона взагалі йде мотком захисного паперу та саме плівки);
- намотати на барабан. А тут навпаки якщо це 120й тип і у вас звичайний бочок і ви це робите вперше, то це буде складніше ніж для 135го типу. Але вперше і для того і для того буде складно.
- закрити, налити реактивів, увімкнути таймер.
- повільно прокручувати за спеціальний тримач. Взагалі при проявці завжди треба "рухати" реактиви щоб процес проявки був рівномірний. При проявки плівки це ще потрібно для того щоб плівка не склеїлась.
- дочекатись завершення таймера, злити одну хімію, промити від залишків реагентів і залити наступну.
- протерти і висушити плівку.
Мої самі перші результати і враження:
Перші рази в мене косяки були на багатьох етапах, так процедивши воду я навпаки зібрав ворсу і зробив ще гірше. В мене були сліди від пальців, також на погано просушеній плівці залишались сліди (це хоч можна потім відмити). Але також були й царапини. Якщо коротко, то процес проявки плівки мене не вразив, так як сам процес проявки ти не бачиш, все робив всліпу і сподіваєшся, що ніде не накосячив.
8. Якщо багато чого зробити не вірно, то ось як буде виглядати знімок (плівка і проявка 2015 року):
Зрозуміло що такий жах в мене був тільки з першої плівки і далі все ставало все тільки краще, проте через відповідальність це моя не сама улюблена частина. Єдине що в цьому етапі круто - можливість зробити повний цикл самому: сфотографував - проявив плівку - надрукував фотографії. А також спектр експериментів. Тобто хоча б раз це варто спробувати.
Поки я віддаю все на проявку, але колись обов'язково спробую ще раз.
9. Сушка плівки (2018 рік), по центру приклад не вдалого експерименту:
Етап №2: інструментарій
Вдома є фотозбільшувач, але на ньому не можливо зробити дві речі: надрукувати великий формат і надрукувати з плівки 120го типу. І хоча вдалих кадрів на середній формат в мене майже нема, але якщо збиратись друкувати (а це купа геморою), то я не хотів друкувати 13х18. Планувалось спробувати 24х30 ну і на майбутнє щоб можна було роздрукувати і середній формат.
В результаті було знайдено Krokus color 4sl, не в повній комплектації, але дешевий старт (доставка вийшла дорожче ніж сам збільшувач) і хороший стан були головніше. Окремо знайшов скло якого не вистачало, але головний лайф-хак це: поміняти стару лампу розжарювання на led-лампу. В результаті відпаде сама велика проблема для якої раніше використовували матове скло - рівномірність освітлювання кадру. Хоча вилізе один нюанс при використанні реле - при вмиканні/вимиканні приладів можуть бути короткочасні спалахи. Але ... реле скоріш за все і так у вас згорить))
Ладно, якщо без жартів, то потрібна наступна комплектація без якої ніяк:
- фотозбільшувач - власне основний інструмент;
- червоний фільтр - для того щоб можна було "світити" кадр на фото-папер, дивитись як його відкадрувати;
- червоний ліхтар потрібен для роботи із папером, по факту щоб не бути сліпим;
- ванночки мінімум дві, але в ідеалі 3 для 3х хімій;
- тазик для промивки фотографій;
- щіпці (бажано дві пари, але в мене одні) для роботи з хімією (щоб не лізти руками);
Опціональні компоненти:
- реле часу щоб не рахувати самому (рано чи пізно згорить);
- кадруюча рамка щоб притискати папір, в мене як такової нема, використовую підручні засоби;
- "глянцеватєль" - для сушки глянцевого паперу
Витратні матеріали:
- папір (про це буде окремо);
- хімія: проявник, стоп-ванна (можна без неї, але з нею довше працюють реактиви), фіксаж
Головний плюс Krokus color 4sl, це те, що різьба у об'єктивів там М42, а це означає, що можна викинути стандартні об'єктиви і поставити щось із Зеніта, що я і зробив.
10. Геліос-44-2 ідеально підійшов для друку 135го типу:
А різьба потрібна бо при друку різної плівки треба різна фокусна відстань, так для 135го типу треба 55мм, а для 120го вже 105мм.
11. В результаті в мене вийшло ось така кімната. Це версія 1, в наступній частині покажу, що в мене змінилось та додалось:
Тоді ще не було ванночок, тому я купив металеві для кухні. І от якщо в хімію потрапить метал, то сепія вам гарантована. Після кількох царапин захисного шару в мене так і вийшло. Як рамку я використовував дерев'яну рамку для фотографії. А ліхтар зробив із прожектора, замінивши скло на декілька червоних фільтрів. Реле-часу до друку вже згоріло.
Етап №3: витратні матеріали
З хімією доволі просто її ще можна купити і навіть вибір є (я купую в Фотофонді і хоча відношення до них більше негативне, бо з ними була купа нюансів, але хімія у них є). З папером все складніше, до цього я друкував у 18му році і тоді був хороший вибір ... по кінських цінах. Кінські ціни залишились, а от вибору майже нема. В найкращому випадку можна купити Фому. Минулого разу я купив Ilford з картоною основою який не потрібно рівняти чи засовувати в глянцеватєль. А цього разу вибору геть не було, в тому ж Фотофонді сказали, що на карантині нічого не возять і не планують, в інших місцях вибір був трішки ширшим, але пам'ятаючи результати дворічної давності я вирішив піти іншим шляхом. І за вартість однієї пачки нового паперу 18х24 накупив купу радянського паперу.
12. Моя перша здобич:
13. Повторна закупка:
Насправді варіант такий собі, серед цього різноманіття було мало годних пачок. Але це був ідеальний варіант для експериментів під час яких я міг не економити саму дорогу сировину, а просто практикуватись і розбиратись з процесом.
Все в зборі час друкувати!
В наступній частині: підготовка до друку, друк (з відео), результати і справжні фотографії.
Хочеш пришвидшити випуск матеріалу, підтримати чи придбати фотографії - тобі сюди.
Дописати коментар