Ковток Карпатської свіжості // День 2й

Ось і почався другий і на жаль останній день нашого походу вихідного дня, котрий ми охрестили "Ковток Карпатської свіжості". Всі технічні деталі походу ви можете пригадати по цьому запису. Попереду ж на вас чекає фотографії карпатських світанків і довга подорож в туманах під дощем.

На горизонті ще не продерлись перші сонячні промені (ще навіть не всі зірки зійшли з небосхила), а наш табір почав оживати. З кожного намету повиповзали чергові і почали навпомацки порпатись навколо місця для вогнища. Але досить швидко стало світліше (чи то очі почали ширше відкриватись) і знаходити речі стало легше.

* На фото видно як два шамани конструюють вітрозахист для газової "плити", але навіть з усіма нашими стараннями вода закипала дуууже довго. Але ж гаряче сирим не буває :] *

* Змієподібна стежка, що веде до вершини Стій - місце куди ми так і не потрапили. Але, як буде видно далі з одного фото, будучи там ми б не побачили всієї краси світанку. *

* І ось нарешті перші промені у виді сором'язливого сонця почали виднітися за силуетами Карпатських хребтів. *

* *** *

* *** *

* Диск сонця повністю показався і почав дарувати нам чудовий насичений теплими кольорами світанок *

* *** *

*****

* Кожен гріє під сонячними променями те, що вважає за головне) *

* *** *

* *** *

* Кургани ранкової пастелі *

* Невелика кількість тих, хто все-таки знайшов вихід з намету *

* Показували в один біг, а в результаті пішли в протилежному напрямі. Ось такі Сусаніни нового тисячоліття *

* Сонце піднімалось все вище, прямуючи за череду хмар, забираючи теплі відтінки кольорів і фарбуючи все навколо в холодні, сирі кольори... *

* Невеликий натяк з боку природи, що нас чекає попереду. І вона таки не обдурила, ми не один раз попадали під дощ *

* А ось такий пейзаж в нас був би замість світанку, якби ми заночували на Стії. Але і нас ця участь не обминула, добре, що хоч подарувала відстрочку *

* Вказівник на нашу наступну ціль - ВВ (1598 м) *

* Але спочатку була кава ... :) *

* Не знаю, що було в каві, але не встигли ми моргнути, як вже фотографуємось на групове фото найвищої точки нашого походу - Великий Верх *

* Бадьорою походкою ми прямуємо в перед і ще не знаємо, що нас чекає попереду *

* *** *

* Невидимі учасники *

* *** *

* Bielzia coerulans - не знаю чи бачили інші учасники, цього красеня, котрий водиться лише в Карпатах (як підказує вікіпедія, по науковому це називається - ендемік). В нас він не занесений в Червону книгу і досить часто можна побачити на чужих фотографіях *

* Ооо, так! Не сама приємна частина дороги. На черевиках до цих пір лишились сліди від цієї багнюки *

* *** *

* Щоб не йти по брудній глиняній дорозі ми пішли по паралельній стежці, милуючись червоними капелюхами мухоморів, хоча й опеньків було доволі багато *

* Варто сказати, що ми вийшли зовсім не в тому населеному пункті, де планували. І плюсів для цього знайти важко, хоча один точно є - ми побачили цю миловидну пам'ятку архітектури XVII сторіччя - Свято-Духівська церква. Та і мені здається, не пішовши не вірною дорогою, ми б не побачили одне цікаве місто, котре в цьому звіті майже не освітлено, але буде йти окремою короткою фото-розповіддю *

* Вийшовши не там де потрібно, нам довелось скористатись послугами перевізників щоб доїхати до останньої цілі - водоспад Шипіт. Хоча яка різниця, нам все одно треба чимось було доїхати від Подобовця до Воловця *

На цьому все. До наступних зустрічей!