Пройшло вже достатньо багато часу, щоб пост-ефекти походу не затуляли собою справжні враження про наші походеньки горами Грузії. Але до сих пір, відкриваючи фото, спогади миттєво насичуються видами неймовірної природи, а проблеми і важкість подолання маршруту відходять кудись у морок забуття. Як після такого бути адекватному у своїй розповіді? 

- Брррр... Ох і дубарь!

Температура різко впала, причому комфорту поменшало не лише за вікном. В прогнозах погоди почав згадуватись сніг. А тим часом до походу залишались лічені дні. Квитки були куплені до Сваляви зі сподіваннями на те, що як буде достатньо часу, то похід буде розвідкою нового маршруту. Але цей варіант зразу відпав з похолоданням, залишився лише Воловець зі знайомими аварійними/запасними варіантами.

Наша маленька команда вийшла на перон залізничного вокзалу і почала продиратись крізь інших туристів які рясно заполонили простір перед потягом до Ужгорода. Попереду нас чекали пригоди ще до прибуття у Воловець.