Гірський похід це не лише вершини і хребти, в основному це перевали і підходи які пролягають то через льодовики, то через долини. В трійці в нас було чудове місце по дорозі до першого категорійного перевалу - Кельтське вулканічне плато. І власне для мене це була сама чудова ділянка в поході.
Але до плато ще потрібно було дійти, вулкан то навряд буде десь в низині. В попередній день ми ночували не доходячи до с. Кобі і ця частина розписана в "Як помістити п'ять туристів в тримісний намет".
Так от, протопавши по грунтовій дорозі, по якій ми з Богданом вже катались на Delica відвозячи заброску, команда звернула на дорогу-серпантин яка на одному повороті розгалуджується стежкою, котра і виводить до плато. Але вже по дорозі почали зустрічатись цікаві форми, натякаючи на те, що чекає нагорі.
Mitsubisi Delica - розповсюджений в Грузії компактний мінівен (в основному саме японска праворульна версія). Використовуються щоб заїхати в зажопенськ, так як випускалась в повноприводній компоновці.
1. Скельні береги серпантину:
Звичайно в один момент шара закінчилась і довелось нудно набирати висоту. Взагалі грузинська особливість гір в тому, що ти не можеш набрати висоту і йти особливо не скидуючи і не набираючи. Тут кожен день доводиться спочатку піднятись, потім скинути всю цю висоту.
2. На плато:
В цього місця є один суттєвий плюс - туди можна дійти в рамках прогулянки, а не обов'язково ішачачи в спорт-режимі. На ночівлі ми навіть зустріли місцевих з Тбілісі які вибрались на ПВДшку в цей регіон.
3. Плато розташовано по дорозі до грузинської туристичної мекки Казбегі:
4. Вид "з космосу":
5. Карта:
Насправді я очікував побачити геть не таке. Все-таки, лава в мене асоціюється з іншим, хоча знав, що воно давно вже поросло, але я не очікував стільки зелені. Тим паче яка так гармонійно поєднувалась з химерними формами.
6. Пейзажі:
Це лише частина Кельського плато і можливо десь притаїлись ще гарніші галявинки, але на нашому маршруті ця ділянка була сама крута.
Кельського вулканічне плато (ყელის ზეგანი) - вулканічне плато на Кавказі, зона вимерлих вулканів (згаслі вулкани: Хорисар 3736м, Шаділхох, Шархота 3694м, Мепіскало 3519м, Нарванхох 3247м) і вулканічних озер. Розташоване на висоті близько 2600-3300м над рівнем моря.
7.
8.
Вулканічне плато (або лавове плато) – велика підвищена рівнина, яка утворилася в результаті виливів на земну поверхню величезних мас лави, які заповнили нерівності попереднього рельєфу.
9. І неочікувана рівнина після мальовничих скель:
Ставши табором і вже відпочиваючи, ми думали, що то є (це про долину, яку можна побачити на фото нижче, над нашими головами а також на фото №14 та схемі №4). І все-таки зійшлись у думці - залишки вулкану, що вибухнув. Так і є, от що про це пишуть "Рядом взорвавшийся вулкан с лавовым выносом создал идеальный рельеф с сотнями дропов".
10. На фоні продовження маршруту:
Далі по маршруту нас чекав наступний ніштяк - галявина тисячі барашків. Тож впавши на привал Іван почав підраховувати скільки чєбурєків перед ним бігає.
11.
Фото Лори
12. Підрахунки бігаючих чєбурєків:
13. Привал:
Пройшовши ще пару сотень метрів ми впали на привал, так як то було єдине місце з водою. Рівних площадок там не густо, але стати є де. Хоча як ми не шукали галявинку, довелось стати поряд з грузинами, вони наче були не проти.
14. Витік з вулкану:
15. Милуємось Казбеком до якого нам ще йти і ти. До речі. саме з тієї сторони ми і прийшли:
фото Лариси
16. Бодя в шоці як Іван шаманить над Андрієм:
фото Лариси (ну не Івана ж, він то фотографії ще не віддав, камінь в твій город :р )
Дописати коментар