Сніжний Крим II - День 2й

І так, хоч і з величенькою перервою, але вже як є, берусь вам розповісти про другий день нашого триденного походу "Зимовий Крим II". Якщо Ви не гортали фотографії з першого дня, можете переглянути їх тут - Сніжний Крим II - День 1й "Зимова казка", а кому цікаві ще й деталі є інше посилання - Сніжний Крим II - технічні деталі.

Коли ж всі підготовки завершені, можна розпочати чергову фото-розповідь. Викладаючи фотографії з Рудим, в мене не було достатньо часу сказати, задумане: ...повертаючись першого дня вже в сутінках ми бігенько поспішали в табір. Часу ознайомлюватись з дорогою не було, та й заблукати на ніч не було в наших цілях (в цей раз не було :), тому ми скористались козирем і просто дістали навігатор. Проводячи його тести на тій місцевості де я вже не раз ходив, в мене навіть у думках не зринала одна важлива річ - одне діло йти по асфальту і корегуватись з навігатором, інше діло серед дерев (ще й поспішаючи, ще й їсточки кортить), де все-таки необхідно шукати зручний шлях і тропи. Тому навігатор більше вказував напрям ніж якусь стежку. А ось її нам якраз вказували сліди. При чому вони йшли один в один по стежці, яку було досить легко втратити під покровом снігу. Спочатку були лиш "собачі", далі додались заячі. Це я зараз думаю, що було б кльово побачити (читай - пофотографувати!) пухнастого, та ще й вдягненого у зимову шубку. Але тоді втома взяла повний контроль і не давала роззути очі на те, що дивні "собачі" сліди йдуть слідом за заячими. І таємниці вже ніякої нема за ким ми йшли перший день. На ранок ми прокинулись в не в найчистішому таборі, хоча на ніч залишили його саме таким. Залишки смітника були якісно розтаскані по галявинці, а це невинне створіння ще довго бігало навколо:

* Лис (хоча можливо і лисиця... :) був настільки голодний, що не лише з'їв хлібний сніданок, але й стрибав на листок, що трішки припізнився як для Лютого. Більше фотографій лиса тут - Рудий лис *

* Другий день в нас за планом був самий легкий, тому дійшовши до Джурли ми фотографувались...фотографувались і фотографувались, навіть моя голова приймала участь у фотозйомці :)  *

* Супутники на бівуаку *

* Одна людина, чотири тіні - Сніжна людина?) *

* Демерджі-ніндзя власною персоною *

* Вже на підході до однієї з ключових точок маршруту. Всі вмовляння заночувати десь тут (звичайно щоб не фотографувати в самий зеніт, а дочекатись найсприятливіших умов) не були прийняті.. ех.. ( *

* Невідомий.. *

* Те саме місце, котре майорить на тисячах фотознімках - потилиця Єкатерини II*

* *** *

* Ага..всі просто в шоці як можна було таку глибу назвати в честь Єкатерини, хоча ми щось не знаємо?) Але зараз всі погляди спрямовані на Чатир-Даг. Там навіть приблизно видно місце нашої минулорічної стоянки (останні фотографії в розповіді), коли ми стояли на не захищеному схилі *

* Долина привидів в цей раз дуже побалувала видом своїх створінь в тумані, фотографій навіть вистачило на окрему збірку - Муміфіковані привиди *

* *** *

* *** *

* *** *

* Ось в принципі і все. Можливо з часом додаватимуться окремі фотографії з цієї подорожі, але розповіді про третій день "Відкриття пляжного сезону" мабуть не буде *