Що вам спадає на думку, коли чуєте слово Карпати в контексті походу?
Якщо відкинути найбільш популярне не походне місце - Буковель, то наступним місцем скоріш за все буде найвища точка України, а саме гора Говерла.
ЇЇ відвідують як і екскурсійні толпи, так і туристи ну і звичайно найвищі чини держави. Її вершина міститься не в одній маршрутній нитці. Ну і насправді підйомів на неї більше ніж один. Тому варіацій хоч відбавляй. Але якщо у вас є лише два дні і на додаток ви хочете потрапити на потяг в середині другого дня, то варіантів у вас не так то і багато:
Основними точками нашого маршруту були:
● с. Кваси (вивались з потягу)
● г. Шешул (траверс)
● г. Петрос (2020м)
● г. Говерла (2061м)
● НСБ "Заросляк" і далі бусіком до Ворохти.
Дати: 25-26 липня 2015
Відстань: ~26км
Набір висоти: ~2035м
Насправді повна відстань звучить смішною цифрою 26км, але приймаючи до уваги, що сумарний набір висоти ~1500м за перший день + необхідність дійти якомого ближче під Говерлу (17-20км), то задача стає не такою вже й легкою.
Класичний варіант цього маршруту ділять на три дні, але "За кого ви нас вважаєте??".
Кожна задача підбирається під наявну команду і навпаки і саме через це ми вже їдемо в потязі до Квасів :)
Перша складність була - спека. Спочатку сауна в потязі (це щоб ми трішки акліматизувались), потім сонце і відкриті ділянки переходів.
Хтось звик пересиджувати самі спекотні години в офісі під кондиціонером, хтось просто погано переносить спеку. Якби не достатня кількість джерел по дорозі, то йти було б складніше. Я відношусь до першої категорії, тому фотографій до обіду не було - тіло звикало до умов і йому було не до клац-клац.
Хоча по факту в першій половині маршрута (доки ми не вийшли на фінішну пряму в напрямі Петросу), то особливостей майже не було: нас зупинив лісник і ознайомив з тарифами перебування у заповідній зоні; ми зустріли безногу ящірку - веретільницю ламку; і трішки перекусили чорникою.
І лише на обідньому привалі (а може саме черз чудодійну силу обіду) почались цікавості: нашу їжу з нами розділили невеликий табун коней, які були геть не проти попозувати перед об'єктивами.
Хтось щасливий з набитим животом відпочиває:
Безлюдні краєвиди радіють око, а тінь - тіло. Іншу групу, що йшла нам на зустріч, раділо те, що вони зустріли людей. "Нарешті! Живі люди!" і купа емоцій :)
Після обідній підйом на Петрос був помірним - сонце вже не припікало, бо налетіли тучі і на горизонті вже були помітні дощові полоси, а також блискавки. Дорога ж була автомобільна, з невеликим кутом підйому, тож ми просто йшли і милувались краєвидами, під голосне своє ж пихтіння:
***
Хто має добру фізичну форму, той на привалі посміхається:
Або ж симулює :)
Інколи крізь хмари пробивалось сонце, залишаючи і свій слід на фотографіях:
Але дощ все плотніше обходив хребет і прямував прямо на нас:
Тож пару фотографій на вершині і ми бігом (у прямому сенсі слова) побігли вниз. Дощовики, приготовлені ще після обіду, в повній готовності
***
***
Через деякий час глина під ногами добряче намокла і спускатись стало все важче. Сильний вітер пробрав деяких до кісточок і як тільки величний Петрос вже був за нами, ми прийняли рішення зупинитись прямо під ним - біля річечки. Нас влаштовувала і відстань яка залишалась на завтра (ми не виконали план "Максимум" лише на один перехід) і наявність хоча б якоїсь води ку можна набрати
***
Ну а не менш суттєвою причиною був чудовий вид із намету:
Підйом у нас був ранній (5-та година ранку), нам ще потрібно було поснідати, покорити Говерлу і заскочити о 12й у бусік, а ще наваляти мудакам які співали до 2ї ранку. Час планувався так, що о 7й ми вийдемо на маршрут і в нас буде десь пів години щоб погуляти по Говерлі.
Тож всі чудово впоравшись з ранковими обов'язками вже були готові продовжувати маршрут
Попереду була майже пряма дорога і розмови на довільні теми
І вже через два переходи ми свіженькі стоїмо під Говерлою
Ще один "ривок" і ми на вершині. Пам'ятні фото для тих в кого це вперше:
*** 
Говерла як завжди обійняла нас хмарками, через які хоча б інколи було видно навколишній краєвид. Тож особливо не погуляєш і можна було рушати вниз, бо й шлях виявився на порядок довшим ніж ми очікували. Але команда дуже пунктуально, рівно о 12й була в назначеному місці :)
***
***
Ось так і завершився нас черговий похід. За кадром залишилась значна частина підготовки до наступного походу, дегустування нової їжі і випробування екіпірування. Адже попереду нас чекає один важливий похід. Хтось готується, хтось вже там, хтось досушує їжу, а я хворію :(
Дописати коментар