Чим мені подобається недобудований Храм Святого Сімейства

В своїй розповіді "Барселона по діагоналі" я оминув Храм Святого Сімейства. Ну і запитати "чому недобудований храм вартий окремої уваги?" - піар чи можливо казки про величність Гауді?

Треба згодитись, що без цих речей не обійшлося, один лише вислів який сказали про нього на випускному екзамені - «Він або геній, або божевільний», вартий того щоб звернути увагу на його спадщину.
Спробую без детальної історії, якої вистачає на інших ресурсах, впорядкувати свої враження про те, що було до і під час відвідин.

До поїздки я трапляв на статті з розряду "Чому не потрібно йти до Храму Святого Сімейства", всіляки відгуки, що воно униле і все таке.
Що я можу сказати - ззовнішня "нова" частина будівлі (окрім башт і при умові, що підійшов досить близько) дійсно унила, кострубата і таке відчуття, що в тих скульптурах і гранях спочивають привиди радянських архітекторів конструктивізму і раціоналізму. І це дуже псує загальну картину, але ... варто відійти для повної картини або обійти будівлю і підійти до старої частини як все стає на свої місця і Гауді з дрючком відганяє мару.
Це недолік двох епох, двох основних етапів будівництва і просто чудово, що він не зачепив внутрішнє оздоблення.

З чого в мене все почалося?

Всьому виною дудл гугла (але він наче був іншим, пам'ять це така дивна річ) на честь 161-ї річниці Антоніо Гауді:
1. Той самий doodle від google:

Так от в той день я і поліз шукати інформації про цього архітектора і його творчість. І загорівся вже на етапі перегляду креслень і "короткої" анотації до храму. Символізм там, навіть у текстовому описі, просто бив через усі краї дамби зацікавленості.
2. Сучасне схематичне зображення (оригінальні креслення було втрачено у 1936 році) знайдене на просторах мережі:

Начитавшись, я після цього намагався не відкривати ніяку інформації про цього архітектора, бо це б неминуче потягнуло брати квитки.
Але після того як мені подарували книжку про Гауді, то бажання, відпочивши, знов прокинулось зі свіжими силами. На той момент я не читав жодної оглядової статі, але те, що траплялось на фоні, прямо і без натяків казало, що будівля у світі добре розпіарена, та все ж таки намагався підходити до цього об'єкту безупереджено.

Сумніви

В один момент, під час підготовки, я задумався а чи їхати в Барселону взагалі, графік першого етапу був настільки завантажений, що було розумно розбити етапи на дві окремі подорожі, але по-перше, в Барселону кортіло довше, а по-друге, а раптом другої поїздки не буде чи ще щось новеньке знайдеться і всяке таке.
Але ви подивіться на цю красу, як сюди можна не хотіти. Отже, в результаті я сів на обидва стільця з мінусами для кожного, але відсидів успішно.
3.

Розвідка і перше розчарування

По приїзду, після хостела, Храм був першим до чого я пішов і ... там була здоооровенна черга яка до всього ще й не рухалась. В той момент мене збила суперечлива інформація про електронні квитки і я трохи приунив, але вирішив розпитати в хостелі, там на щастя були говіркі менеджери (чи як вони взагалі називаються?).
Я вже писав, що спеціально намагався не начитуватись про храм і тому підійшовши до нього з боку нової частини я розчарувався, питання "оце і все?" нависало в парі з тими самими привидами. Я трішки походив по парку туди-сюди, звичайно я був вражений, але не так як очікував. Воно було все таке ... ніяке, як курка лапою.
І тут почав підключатись самообман, купа ж народу стоїть, товпиться, всі діла. Але на картинках було не таке, треба обійти і подивитись з усіх сторін. Там мене нарешті чекало полегшення, що все було не марно.
4. Фасад різдва навіть кольором відрізняється від інших частин Храму:

Отже відклавши питання "як туди потрапити?" до вечора, я вирішив повернутись на наступний день і вже тоді розібратись з цією цікавинкою по повній.

Відвідини

Ззовні можна розглянути лише один цікавий фасад і башти, все інше ховається в середині. Ну і лише потрапивши за огорожу можна вдосталь роздивитись Фасад Різдва, єдиний з усіх який був завершений до громадянської війни і виконаний відповідно до оригінального задуму Ґауді.
5. Частина Фасаду Різдва, тут можна без кінця блукати поглядом і знаходити все нові частини і сцени:

Я не дуже добре пам'ятаю свої перші відчуття, думаю внутрішній голос тоді формував щось на зразок: "Хе-хе, ми сюди потрапили. Що далі?". Добре пам'ятається купа народу перед входом і ще більша в середині. Але скільки б людей не було, на фоні храму це ніщо. А так як мій квиток був також розрахований на відвідини башт, то піднявшись вище, взагалі втрачаєш зв'язок з містом.
6. Що знаходиться в середині башти:

7. Ну і вид на місто з тінню від храму виглядає шикарно:

Між баштами є невеликий місток з видом на ... будівельні ліси і шматочок міста, але якщо позаглядати в неймовірну кількість віконець, то можна поближче роздивитись інші фасади, башти, прикраси.
8. Надьога-спуск:

А от після такого короткчасного відпочинку можна було вже й спуститись в зал, де помітно порідшали ряди відвідувачів. Взагалі внутрішнє оздоблення більш гармонійне ніж зовнішнє, тут відчувається єдиний стиль і слідування початковій цілі.

9. Ліс

10. Так як храм ще будується, то прораби в касках тут звичайне діло:

11. Звичайно враження ще дуже сильно залежить від погоди і якщо день сонячний, а сонце вже (чи ще) низько, то ефект найбільший:

12. Вітражі це взагалі окрема тема. При низькому сонці вони немов насичуються полум'ям і заливають половину будівлі. Інші ж, в протилежному куті, світятться у пітьмі немов люмінесцентні картини:

13. Всю цю красу мабуть нереально зрозуміти з першого разу, тому мені ще важче уявити як то воно буде, коли храм добудують. Так, що всі запевнення в яких використовується аргумент "він не добудований" можна ігнорувати, даючи собі шанс хоча б спробувати не заблукати в лісі який створив Гауді на макеті і який будується понад століття:

14. Обожнюю такі макети біля будівель:

15. Цей вхід виразно виділяється серед інших:

16. Невеликий лайф-хак, як в найвідвідуванішій пам'ятці зробити безлюдне фото - просто набратись терпіння:

Натхнення

Це місце надихає після відвідин і зовсім не спроста, бо саме просякнуте натхненням природи. Всі фігури, сплетіння, кожна форма була взята з навколишнього середовища, де людина може залишитись один на один з природою.

Наприклад колони які видно з далеку, увібрали в собі симбіоз декількох ідей

17. Колони:

18. Експонат "майстерні":

19. Форми:

20. В свій час National Geographic приготував чудову статтю про храм, як завжди з чудовими ілюстраціями. Якщо навіть на ці сторінки можна позаліпати, то, що відбувається в храмі, думаю вам зрозуміло:

21. Ще одна сторінка:

22. Ящірка, мабуть єдина прикраса нового етапу яка запала в душу:

Постефект і роздуми

Це місце створено щоб вражати, дарувати натхнення і дивувати. Не зважаючи на те, що воно мейнстрімове (як і всі інші творіння Гауді), я вважаю його одним із найголовніших місць Барселони. Бо все-таки воно найліпше збереглось в пам'яті після поїзди, ще й після насиченої краси північного краю.
Підсумки, які тут підсумки?
Все дуже-дуже настільки, що простими словами це не описати, тож треба залишати для майстрів слова, котрі описують красу віршами і піснями.
24. Малюнок philiopolis