Ну як можна відмовити відвідати ще одне місце, хоча графік і так вже насичений. Одне за інше і не встигши вчасно зупинитись і зробити ревізію маршруту, вийшло так, що на Сієну залишилося мало часу - один вечір на все про все. Чудовий вечір, в чомусь персональний, в чомусь відкриваючий очі.
Звичайно часу було мало щоб оглянути все, тому відклавши вбік стандартну програму яка називається "йду туди куди цікавіше" я відвідав лише ключові місця, не витрачаючи час на всі відмітки на карті. Але навіть цього вистачило для отримання насолоди від сплетіння вулиць і "пагорбів" на яких стоїть місто.
1. Частинка центральної площі:
Для митців достатньо відійти на пару метрів щоб побачити недоліки в свої роботі, мені ж потрібно багато часу після кожної "великої" поїздки щоб "відійти" і зрозуміти власні відчуття від того, що зі мною було. Так було після Іспанії, так було після "першого" категорійного походу (хоча все ж таки є виключення, але це все таки особлива магія складних походів). І точно такий же стан був і після цієї поїздки Італією.
2. Torre del Mangia - візитка міста:
На рахунок Сієни ж свою роль відіграв каталізатор - я довго відмовляв собі у художній літературі, то через брак часу, то через розчарування від прочитаного. Їдучи в метро після тривалої перерви я повернувся до привілеї вільного часу і почав нову книгу витягнуту з якогось топу. Якщо коротко, то книжка зразу ж полетіла в смітник, а дорога була не настільки довга щоб перебирати інших претендентів. Вже на наступній станції (хвала хоч якомусь інтернету в метрошці) відкрилась книга яку колись читав і про яку нещодавно згадував, що було б не погано перечитати. Як все-таки чудово читати улюблених авторів, книга захопила зразу ж. Не настільки щоб пропустити свою станцію, але настільки, що я забув чому саме хотів її перечитати. І от в тих моментах, де головний герой ходить по місту, мені нарешті вдалося підібрати ідеальне місце для нього. Так в Сієні нема водойми, яке є в книзі, але вулиці підходять як найкраще до описаного на сторінках. Поки в мене таке було лише єдиний раз з Франком, але я тоді і не знав, що книга й писалась саме про ті місця.
3. Вид на Cripta Del Duomo
Так от, Сієна якнайкраще передає книжкову атмосферу: хитросплетіння вулиць які мов зійшли зі сторінок тексту (але скоріш все-таки навпаки), дійсно жива атмосфера міста (а не туристи і тільки туристи), невід'ємна тепла тональність і інший набір: площа з ізюминкою, прекрасні види, башти і неймовірна панорама міста.
4. Cripta Del Duomo:
Такою Сієна і залишилась в моїх спогадах - як хороша книга, яку хочеться з часом перечитати.
Але це мої власні відчуття, якщо звернутись до фактів, то вони також скажуть багато цікавого. В XIV-XV сторіччях існувала "Сієнська школа живопису" топова в той час яка через проблеми не пов'язані з мистецтвом позбавилась першості Флорентійській школі та і взагалі пішла на спад як і вся Сієнська Республіка.
У 1472 році в Сієні був утворений найстаріший діючий банк Італії та світу - Banca Monte dei Paschi di Siena.
У 1624 році в Сієні відкрився Університет, який вважається одним з найстаріших в Італії.
5.
5.
В місті ж до того багато цікавинок, чого варто те, що в кожного району є свій символ який дуже цікаво шукати в дрібних деталях.
6. Легенди свідчать, що Сієна була утворена Сеніем, сином Рема, легендарного засновника Риму:
Насправді мені не відомо чи то мені пощастило чи то після Флоренції людяні місця не відчуваються такими заповненими, та гуляти по Сієні було легко і приємно, особливо коли забредеш в невеличку вуличку де зовсім нікого, окрім місцевої вічливої бабулі.
7.
8.
Дописати коментар