Після-походна частина на фоні попередніх пригод інколи тягнеться унилінько, ти наче розриваєшся між двома станами і "з гір не хочеться йти" і "додому їхати не можеться". Але після трійки Приказбеччям ми все таки відшукали круте місце яке неочікувано дуже нас здивувало.

Ну як можна відмовити відвідати ще одне місце, хоча графік і так вже насичений. Одне за інше і не встигши вчасно зупинитись і зробити ревізію маршруту, вийшло так, що на Сієну залишилося мало часу - один вечір на все про все. Чудовий вечір, в чомусь персональний, в чомусь відкриваючий очі.

Лукка автоматом потрапила на маршрут як тільки було відкрите перше фото з гугла - на ній був вид на місто з зеленою баштою. Ну, башта то з цегли, але зверху була галявинка з деревами. Таке то пропускати точно не можна! Потім було знайдено цікавий міст, з ще більш цікавою назвою - міст Диявола, а коли додався акведук, то все очевидне стало підтверджене кількістю точок на карті.