Рецепт як завжди і простий і складний — "практика, практика і ще раз практика". Хоча є підходи які можуть допомогти не проходити шлях прям усіх помилок. Про це і поговоримо.
З чого все починається
Я періодично чую фразу "пейзаж це просто, достатньо прийти з фотокамерою в цікаве місце де ніхто не був, щоб отримати хороший кадр". Так чи достатньо місця для гарного пейзажу?
Якщо відповісти швидко, то інколи так. Особливо коли ти не знаєш, що хочеш і по таких місцях ти ходиш не день і не два, а тижнями. Рано чи пізно удача всміхнеться. І виходить, що основний інгредієнт тут все-таки це вдача.
За тривалий похід доволі легко зробити один гарний кадр, а що як потрібно буде підтвердити результат і це вже не тритижневий похід, а побігеньки на три дні. Що тоді означатиме "правильний час", "хороша погода" саме для цього місця? Удача це чудово, щоб втягнутись і зрозуміти що і я nfr можу, щоб зацікавити.
В той момент коли пейзаж починає цікавити, то відбувається зміщення вектора з "хочу гарний кадр" до "хочу гарний кадр ось цього конкретного місця". І тут все стає набагато складніше. Маючи розписаний графік вдача обмежена жорсткими часовими рамками. І потрібно починати використовувати інші механізми для отримання вдалого кадру.
Про удачу
1. Ушба (Грузія) на світанку. Про сам похід є фотозвіт в декількох частинах, перша з яких про логістику, Ушбінський водоспад та грот в льодовику — "Гірська одиничка Сванетією. Частина I - розминка".
Фотографія в поході та її обмеження
Похід це однозначно обмеження по вазі (і по об'єму) і по ваших силах. Це пов'язані параметри, але для зручності будем розглядати їх окремо. Ще одне не саме очевидне обмеження це час.
2. Основні походні обмеження
Сили
З силами наче все просто та логічно — якщо ти лось, то можна і відстати і догнати і на привалі не сидіти, а лазить в пошуках ракурсів.
Наче скільки там того пофотографувати в поході, але фізично це вимагає на порядок більше сил ніж брати участь в поході. Якщо ви багато ходили в походи, то знаєте, що монотонно на мінімальних силах можна йти і йти. А фотографія якраз і буде рвати цей ритм — то наздогнати групу, то перегнати групу.
Час
З часом начебто також все просто. Зібрав швидше намет — пішов фотографувати. Швидше знайшов ракурс — менше відстав від групи.
Але час ще важливий для того, щоб насолодитись місцем. Вдосталь там погуляти і головне зрозуміти чому саме його і саме звідси потрібно сфотографувати. Адже, той пейзаж, що залишиться у кадрі буде позбавлений величезного спектра ваших емоцій які є прямо тут і зараз. Люди будуть бачити тільки фотографію і дуже рідко будуть чути історію яка стоїть за цим кадром, їм потрібно побачити цю історію. А для цього потрібно самому зрозуміти — що саме в цьому місці привернуло мою увагу?
І це максимально складно зробити за привал чи тим паче на ходу. Тож залишаються тільки місця табору. А в поході місця табору намагаються підібрати під маршрут і воду, а вже потім в пріоритеті краєвиди. Хоча це і бажаний пункт, проте він не на самому верху списку. І тут з'являється перша нестиковка між пейзажем та походом, прибережемо її на потім.
Вага
Ми ж говоримо про художнє фото, а значить потрібна топова техніка, як без неї? Воно то наче так, але "техніка це лише інструмент" і походні акценти ще краще показують це. І тут без різниці ми говоримо про пейзаж, портрет чи репортаж.
Вага напряму впливає, що з собою можна взяти. Тут є два простих питання:
● Що у вас є?
● І що з цього можна швидко дістати на ходу і сфотографувати?
3. Якісна фототехніка це важка техніка, але чи буде вона хорошою для походу?
Найкраща техніка це та яка під рукою
Я для себе перепробував багато варіантів і схем. Виходячи зі своїх потреб — фотографії для блогу, щось в соц. мережі, собі на пам'ять. Бажано пару хороших кадрів які потім можна надрукувати або відправити на конкурс.
В результаті в класичному поході дійшов до того, що мені зручніше, коли в мене є моя основна камера з універсальним об'єктивом і щось легеньке та максимально легкодоступне.
4. Мій набір для останніх походів:
Чому саме така схема і як я цим користуюсь?
Перший день я не фотографую на основний фотоапарат, він взагалі валяється в рюкзаку. На маршруті всі кадри робляться на те що є під рукою: GoPro, телефон, мильнічка. І цього достатньо для того, щоб зробити емоційний кадр на пам'ять чи для блогу. Це займає мінімум моїх сил та часу і дозволяє йти з групою, а не група і окремо десь там я.
5. GoPro в спортивному поході:
Ввечері залежно від місця та сил та о котрій прийшли на стоянку, можна дістати фотоапарат. Вранці вже точно можна його дістати та пофотографувати.
День другий починається з того, що фотоапарат на початку все ще валяється в рюкзаку, але після першого-другого переходу. коли розім'явся, то можна дістати його. Він має бути в зручному чохлі "на пузі". Так він і в безпеці і його можна швидко дістати. А далі справа техніки — більшість кадрів робиться на компактну техніку, якщо група на гарному фоні чи цікава ділянка — швидко дістаю фотоапарат, а потім наздоганяю групу.
6. Основна камера і пійдйом на Арарат:
Далі залежно від місць і бажання. В останній день власне я полюбляю заховати фотоапарат і знов насолоджуватись, адже похід скоро закінчиться і потрібно ним насолодитись.
Компактна техніка
Це може бути телефон, якщо це якийсь фановий похід, то якась плівкова мильнічка, якщо це спортивний похід, то це - GoPro.
Чому в останньому варіанті GoPro? Бо на скелях, в град і інші умови ви можете подумати чи діставати телефон. Плюс до всього у GoPro є купа зручних кріплень — на лямку, на шолом + телефон може швидше розряджається. І в мене є GoPro яка використовується і для інших цілей.
7. Б/у мильнічка за 200 грн і купа вражень за три дні:
Ще в підтримку легкості
Про універсальність
Як не крути в поході ти рідко якщо фотографуєш, то фотографуєш чисто пейзаж і все. Хоча навіть з ним зручно мати гнучкість, а міняти об'єктив на вітру де купа пилу, а в той же Соньки нема шторки яка захищає матрицю, це закінчується тим, що потім купа бруду який потрібно прибирати на пост-обробці.
Історія про те як випадково в поході не було цифрового фотоапарата
В один з походів був цифровий фотоапарат до якого не підійшла карта пам'яті й в результаті у нас були телефони (а це був 2017 рік і телефони були не самі свіжі), GoPro 4, Київ 19 куплений за тиждень на якійсь із барахолок.
12. Київ-19 + Kodak Gold. Детальніше про той похід тут — "Плівковий похід :: Свидовець".
Як це все корелюється з тим, що до пейзажу потрібно підходити виважено і потім друкувати А0?
Ніяк. Тут або, або.
Або ви йдете в похід і підлаштовуєтесь під умови, а це означає, що у вас дуже лімітований час та вага спорядження. І миритесь з тим, що прям зараз ви можливо проходите ідеальний кадр (скоріш за все ні), якщо ви прям впевнені, то у вас є пів привалу, щоб зробити цей ідеальний кадр (це ось та історія про фото з Ушбою з фото №1).
Або ви підлаштовуєте увесь похід під пейзаж і йдете у фотовилазку або сольнік. Походом це не перестає бути, але є організаційні нюанси: маршрут та стоянки, учасники. З маршрутом у вас навпаки більше гнучкості, адже тепер можна винести ряд моментів як менш пріоритетні. А команді потрібно донести нюанси фоторежиму, що 5 км простого маршруту тепер можна йти не за один перехід, а три години з купою привалів.
Я б взагалі радив віддовбатись від себе, що ви маєте піти в похід і сфотографувати топовий кадр.
Чому? Бо більшість кадрів які ви бачили перед тим як йти в те ж місце це був або а) тотальний фарт з місцем і умовами. І не забувайте, що ви диветесь найкращі кадри серед величезної вибірки, а ви один з обмеженим часом. Або б) це було зроблено не в рамках походу, а фотовилазки. Коли є бажання і місце. Під це збирається техніка, інколи беруться або санчата або візочок і починається фотополювання з очікуванням погоди, потрібного світла, з пошуком ракурсу. І це не день і не два, а інколи тижні. Правда не звучить як похід?) Від нього тут тільки намет.
Питання штатива в поході
Якщо ви впевнені в тому, що вам потрібен штатив, то в мене є стаття на цю тему — "Про штативи в пейзажній фотографії та легкому рюкзаку".
Далі ж питання тільки до вас — для чого він вам? Якщо є чіткий план і розуміння, що буде достатньо часу для фотографування беріть щось легеньке. В мене десь 3/4 той штатив і не діставався. Панорами давним-давно можна робити з рук, зоряне небо в Карпатах не завжди зоряне. Але якщо у вас ідеальний сезон, кльовий маршрут, заряджена група яка готова і хочуть — беріть, потім вирішите який підхід все-таки кращий для вас. Якщо ж це багатотижневий спортивний похід, то камінчики вам в поміч 🙂
14. Ніч на Арараті, сфотографовано на турік з камінців замість штатива:
Що головніше ніж техніка
Група і учасники.
Більшість походів я ходив під керівництвом або Богдана або Дениса і кожен раз вони давали добро на мої експерименти. Мені допомогали нести цю техніку, її записували в общак. Тільки останні роки я перейшов на іншу схему: оптимальний набір в общак, якщо якісь експерименти — в лічку. Це більше через розуміння, що експерименти рідко дають стабільний результат і все-таки вони потрібні в першу чергу мені. Тобто я знімаю з себе відповідальність, що з цього буде якийсь результат, а ви з мене цього не вимагаєте. Потрібний мінімум я віддаю з оптимального набору техніки і всі щасливі.
Ну і звичайно я вдячний тим хто підписувався під ті походи які організовував вже я. Там де оголошувалось, що це фото, а потім вже похід. І коли ми йшли 3 км за три переходи, які проходяться за один без жодного привалу.
15. Дякую вам!
Резюме
● Хороша фіз. підготовка;● Універсальна та легкодоступна техніка;● Розуміння для чого вам ці кадри;● Маршрут який враховує бажання фотографувати пейзажі;● Група яка підтримує.
Дописати коментар