Виходячи в сусідній парк щоб сфотографувати гарне дерево в тумані, ти навряд ставиш питання чи брати штатив. А коли цей парк знаходиться на іншій стороні країни, то кожного разу ти думаєш над одним і тим же питанням - "брати чи не брати?". То штатив це біль чи необхідність? Звичайно все залежить від того, що фотографувати, де і як. Цього разу поговоримо про автономні походи та поїздки тільки з ручною поклажею, але коли штатив все-таки потрібно взяти. А також розкажу про свій штатив який часто їздить зі мною.
На сьогоднішній день існують інструменти які ідеально підходять для одного жанру, але не так добре підходять для іншого. І така тенденція в усіх напрямах. Зараз стільки примочок і приблуд які роблять наше життя кращим, але маркетологи та і технології/вартість вирішили, що оптимального універсального інструменту бути не може (щоб прям для всього-всього). Штатив хоч і доволі універсальна річ, але все-таки підхід у виборі того чи іншого різниться від жанру до жанру. І хоча кінцевий результат не має залежати від інструменту, але говорячи про автономію та інші випадки обмеження ваги, хочеться обрати зручний, надійний і головне не важкий варіант.
Для чого взагалі брати з собою штатив?
В основному беручи із собою штатив, розглядаються декілька ситуацій в яких потрібно:
- зробити фото на довгій витримці;
- неспішно готуватись до знімку;
- зробити багато кадрів з одного ракурсу (таймлапс, панорама);
- довго носити з собою важкий фотоапарат - ця ситуація на жаль не підходить до сьогоднішньої теми. В цьому випадку треба брати добротний штатив, а це потребує іншого підходу, інших характеристик на які опиратися при виборі.
Так як нас не цікавить все-універсальний штатив, обмежимось першими трьома ситуаціями + жанром "пейзаж" (як природи так і міста). Тобто не будемо обмежуватись визначенням пейзажу де фігурує "основним об'єктом зображення є природа", а пригадаємо нідерландців які полюбляли малювати пейзажі де основним об'єктом було все-таки місто ("Краєвид Делфта" Яна Вермера).
Так як нас не цікавить все-універсальний штатив, обмежимось першими трьома ситуаціями + жанром "пейзаж" (як природи так і міста). Тобто не будемо обмежуватись визначенням пейзажу де фігурує "основним об'єктом зображення є природа", а пригадаємо нідерландців які полюбляли малювати пейзажі де основним об'єктом було все-таки місто ("Краєвид Делфта" Яна Вермера).
Порівняння
В своїх поїздках я користувався декількома різними штативами і кожен із них є представником окремого класу. В кожного є свої плюси і критичні недоліки, чи все-таки не у всіх?
Основні характеристики зрозуміли з діаграми, але про кожний є що додати:
Arsenal
Представником бюджетного класу Arsenal ARS-3720 це хороший штатив який відходив зі мною декілька сезонів. Чудовий штатив щоб спробувати, але обмежений в своїх можливостях (через конструкцію). Я тоді тільки починав фотографувати і ходити в походи, тому велика дяка, що він був зі мною в перших вилазках.Без Arsenal'у цих би фотографій просто не було, а вони відіграють не малу роль у спогадах і перших походах |
Той же похід |
Групове фото всієї команди - також один із поводів потаскати з собою штатив (тема була пейзаж, але будемо вважати це бонусом) |
Joby
Після того як вже не міг продовжувати ходити в походи Arsenal я взяв Joby. Він дуже легкий, через що його легше взяти з собою, навіть коли не впевнений, що він треба. Хороша річ в категорійні походи, коли в розрахунок йде кожен грам, бо все таки можна сфотографувати всю групу. Чи коли є час пошукати камінь/гілку на який примостити.Вся краса Joby в його гнучких ніжках, коли висоти не вистачає, можна спробувати поставити на щось |
Ось приклади сванських таймлапсів знятих за допомогою Joby. Але я його замінив одразу після цієї поїздки:
Занизький ракурс - не краще рішення для цього місця |
Я не будував собі ніяких ілюзій, все таки це була далеко не перша поїздка, наприклад в Будапешті (наступне фото) він відпрацював на всі 100. Але середня трава для Joby це вже солідний виклик, він все-таки був дуже сильним компромісом між вагою і функціональністю і для пейзажних фото все-таки зовсім не підходив. Похід/поїздка - так, можливо; щось серйозне в плані фото - все ж таки, ні.
Одне фото протягом години |
Benro
Тому наступним зі мною їздив вже представник із "важкої" категорії. Надійний та зручний Benro A550F. Не можу сказати нічого поганого про цей штатив, він до сих пір їздить зі мною, коли я не ходжу все пішки, але часто поряд ще лежить наступний в списку.Вага яка є його плюсом, інколи зупиняє від того щоб його носити. Наприклад на останній фото-вилазці я його брав із собою, так як рюк був не дуже важкий. Але погода не сприяла кадрам, тому банально його проносив. І я був би набагато щасливішим якби увесь цей час таскав щось легше.
Кадри для створення яких використовувався Benro |
Backstage з Benro |
... |
Cullmann
І от нарешті дійшли до суті цього поста - Cullmann Nanomax 400T + Upgrade. Цей штатив зараз їздить зі мною на постоянній основі і часто запасним поряд з Benro. Зараз в мене наступна схема: коли кудись відійти подалі - Cullman, коли щось поряд чи носити не багато - Benro.В Cullman тільки один недолік - висоти трішки не вистачає, але ... не дарма ми говоримо про пейзажі. За останній рік більш-менш активного використання я не потрапляв у ситуації коли в мене був лише Nanomax і мені не вистачало висоти, максимум річ йшла про те, що було не зручно стояти перед ним, але тоді в діло йшла карепопа і я сидів. З моменту написання статі вже встиг пройти додатковий рік (точніше нотатки провалялись рік в чернетках). Все-таки моменти коли не вистачало висоти вже траплялись, в основному для панорам чи брекетінгу, які я лінуюсь і часто фотографую з рук. Критичних моментів поки не пригадуються або ж можна було трішки відійти і знайти ліпший ракурс.
В автономні вилазки (в основному в гори) я продовжую брати Cullman і з часом додам примітки до цієї статті (можливо помічу якісь нюанси, або перестане підходити за вимогами).
Пригадались мені деталі зйомки вітряка в Текліно. На фото нижче штатив розкладено не до кінця (в ячмені ), але потім все-рівно шукав більш нижні ракурси які і зображено на фото зліва (в пшениці штангу опустив ще нижче). Ракурси ж які фотографував в максимально-високому стані мене не влаштували. Коли не вистачило висоти - сфотографував з рук (компроміс чи недолік?).
Одже, з вибором штативу необхідно враховувати і те як фотографуєте, тим хто віддає перевагу високих ракурсів Cullmann Nanomax 400T може не підійти за своєю максимальною висотою. Проте і високий аналог (легкий, влазить в ручну поклажу) буде коштувати х10 (враховуючи пересилку + податок) і все рівно буде важчим на 300г, а це плюс третина ваги Nanomax.
Як і писав з самого початку ідеалу не існує, прготе є наближені до них речі з компромісами по якихось критеріях.
Зйомки в полях
Чому я обрав Cullmann Nanomax 400T?
Якщо ввести ключові критерії пошуку: вага, з'ємна голова, висота в розкладеному і складеному стані, то будь-який агрегатор видасть десь п'ять варіантів. Коли обирав я, то було взагалі пара, тобто конкуренції майже нема. Є ще альтернатива в обличчі Benro A100FBR0, який на 13см вище і майже вдвічі дорожче. І періодично трапляються китайські, але один ми минулого року дивились і по характеристикам він наче кращий, а при перевірці виявився штативом для телефону.
Брав я його тоді перед нашою фото-вилазкою в Мармароси, де провів йому тести і вирішив брати з собою спочатку в Португалію (колись та й напишу в блозі), а потім і в Патагонію. Бо і по вазі і по розмірах він повністю мене задовольнив, камеру він також чудово тримав, але напрошувалась одна зміна.
Як його покращити?
Ще з самого початку я планував замінит йому голову, але відкрутити без радикальних змін не вдалося і вирішив покористуватись так як є. Впринципі вона була нормальною і легкою, єдине напрягало те, що не було з'ємної площадки і фотоапарат треба накручувати. Але штатив використовувся і один раз, при сильному закручуванні в голові лопнула пластмаска яка фіксує шар в середині. Відповідно голова стала гірше тримати і з часом все деградувала. Пік деградації припав на зйомку в метро у Стокгольмі (вже пишу, скоро буде), тому прийшовши ввечері в хостел я розібрав голову щоб по приїзду вірняково з нею щось зробити.
Мене сильно збило з пантелику те, що голова вперше не відкручувалось, але порівнявши довгу і коротку штангу та і подивившись на розібрану голову (яка вже слава богу не збиралась), дороги назад не було. Тож якщо взяти хороший упор, то відкрутити можна. Спочатку я заглядався на доволі широкий вибір чудових голів, але ... поставив ту яка в комплекті з Joby: там і з'ємна площадка і легка і тримає набагато краще, а головне не потрібно щось купувати.
Резюме основних критеріїв:
+ легкий
+ влазить в ручну поклажу (знявши штангу він взагалі падав на дно рюкзака)
+ зручний
+ надійний (після апгрейду)
~ доволі високий
~ ще не дорогий
- потребує апгрейду голови В той же час він хороший і в деталях: є гачок для баласту (який я загубив), прорезинка ніжок, шестигранні болти для підкрутки ніжок (якщо розхитались). Тобто штатив без жодного критичного мінусу (якщо зробити невеличкий апгрейд) і задовольняє всім потребам, чи не казка? Можливо Benro A100FBR0 із коробки буде таки краще, в нього якраз є трохи додаткових сантиметрів, але на жаль не було змоги потестити його в польових умовах.
Чи є щось краще?
Я довго заглядався на Travel Tripod від Peak Design, бо користувався аксесуарами від цих крутих хлопців і вони таки дійсно роблять годні штуки. Тож сподіваюсь, що у них все вийде. Але штатив коштує кінських грошей (600$ за версію 1.27кг, якщо ж розглядати дешевшу версію, то там вже 1.56кг, можна і пару китайців перепробувати) та і реальних відгуків ще нема, тож подумавши вирішив, що мені вистачає свого, а там час покаже.
Upd 1: поки нотатка валялась в чернетках, хлопці вже давно реалізували проект, тож час пошукати реальні відгуки, проте вартість так і залишилась 600$.
Примітки
На жаль, ніхто нічого не заносив) тож тут чисто думки і огляд своїх штативів. В майбутньому буду доповнювати інформацію.
Upd 2: ще я встиг потестити монопод. Але ще не встиг сформувати думку про цей досвід. І здається я його не вірно використовував 😅
Дописати коментар