19 травня 2016

Гірська одиничка Сванетією. Частина V - Селища Сванетії

Після квітневого хардкорного походу Карпатами гірська одиничка Сванетією була місцями легенькою, а беручи до уваги те, що маршрут проходив найвищими поселеннями Європи, то при найменшій можливості ми відвідували гірські селища і сванські башти, навіть ті, що були без драбин :)
В хронологічному порядку правильно було б почати з Мазері, та це звичайне собі поселення і цікаве лише природою та близьким розташуванням до водоспаду і Ушби.
1. Вид на долину Мазері.

*****
Местіа - столиця гірської Сванетії
Местію команда спустилась на 6й день походу і "отаборилась" в невеличкому парку. В нас тут були деякі справи: забрати заброску, проїхатись в причепі таблетки, підзарядитись і відвідати музей легенди-альпініста - Хергіані.
2. Музей - рідний будинок спортсмена:
3. Для любителів стогнати, що в нього не зручне, важке і ще якесь спорядження:

*****
Музей вражає історією і численними здобутками спортсмена, умовами в яких підкорювались вершини і історіями про його безвідмовність як рятувальника. Для більших вражень в одному із залів весить мапа з усіма підкореними вершинами Кавказу.
4. Не далеко від музею знаходиться відкрита для відвідування Сванська башта - перша на нашому маршруті.

*****
Насправді, хоча це й була сама охайна башта, але через її доступність (були східці і драбини між усіма поверхами), вона запам'яталась хіба що масовкою.
5.
6.

*****
Жабеші - тут можн заночувати на футбольному полі.
Це все, що потрібно знати про це тихе селище:)
7. Футбольний табір:

*****
Адиші - мальовнича гірська дєрєвушка.
Із усіх селищ мені все ж таки найбільше сподобалось Ушгулі, але Адиші - номер один з раптового появлення! Це була середина дня, коли ми у компанції француженки і данця вже були на підході до Адишів. Під ногами була пряма стежина на одну особу, над головою палило сонце, коли на дорозі за черговим пологим поворотом винирнув черговий камінь. "Ось на ньому і можна сфотографувати групу" - подумав я і вийшов на камінь, а внизу вона - краса:
8. Адиші - номер один з раптового появлення:

*****
Словами важкувато передати, як то воно, коли ти йдеш серед природи, на фоні гірські хребти, десь там внизу бурлить річка і тут раптово перед тобою виринає гірське поселення, котре не притаманне твоєму уявленню "поселення", в котрому височіють старезні башти. Воно було таке крихітне, затиснене серед відрогів і в той же час живе. Такого контрастного задоволення я вже давно не отримував.
9.
10. Разом з європейцями:

*****
Звичайно ми не могли пропустити шанс вилізти на чергову башту. Така в селиші була, це ми дізнались від місцевого жителя, попередньо попередивши, що ми хочемо на неї залізти, на що він відповів, що для того вона тут і стоїть і допоміг нам її відшукати.
Залізти на неї було вже повеселіше, забігаючи наперед скажу, що умови кожної наступної башти ставали все складнішими. Отже, ця башта зустріла нас закороткою драбиною на "вході" і відсутніми драбинами між декількома поверхами:
11. На вершині:
12. Вікно:

*****
Ушгулі (2200м над рівнем моря) - найбільше високогірне постійне поселення в Європі.
Башти Ушгулі довгий час були маяком, доки ми йшли вздовж долини річки. Це селище найкраще зберігло свою атмосферність і чистоту (на скільки це можливо). В тих же Адишах була своя своя атмосферність, але все було далеко не в найліпшому стані. Тут же, особливо на попередніх фонах, цим нормально було все нормально.
13.
Але найцікавішим тут було покорення чергової башти. Як вже писалось, цього разу умови знову ускладнились: драбин не було взагалі. Спочатку ми думали пролізти по стіні, та згодом все ж таки відшукали драбину. Вона була закоротка і плюс до цього під башотою була дуже не рівна поверхня та обрив позаду - не дуже обнадіювали ситуацію. Вже не пам'ятаю хто перший проліз дистанцію, але далі було зроблено супер-надьогу - притарабанили мотузку і зробили страховку як для себе так і для інших відвідувачів.
14. Іван і Ушгулі:

*****
Ось в принципі і все про похід, далі були намотування кілометражу для заліку, матраси на морьку і цивільні туристи в Батумі, Тбілісі та Мцхеті. Та на горизонті черговий похід Грузією і я навіть не знаю, що мене більше тішить - повернення в ці чудові гори, чи те, що я доробив всі звіти до настпуного походу :)
15. Морько:
16.
17.
18.
19. Нічний Батумі:
20. Ранковий Батумі:
21. Вечірній Тбілісі:
22. Мцхета:
23. Батумі:

*****

Немає коментарів:

Дописати коментар

Про мене


МАНДРІВНИК + ФОТОГРАФ = ТРЕВЕЛ-ФОТОГРАФ

Все почалось з того, що в дитинстві я малював, потім пощастило і в моїх долонях опинилась цифрова мильнічка. Все, що бачилось, тут же опинялось на матриці фотоапарата. З часом це переросло в найголовніше хоббі, яке в парі з іншим захопленням через час породило тревел-фотографа. Тож зараз фотографії оформлюю в короткі замальовки, по походам пишу фото-звіти з короткою технічною інформацією.
До сих пір мені подобається фотографувати у багатьох жанрах, але для себе серед них виділяю наступні: подорожі, тварини, архітектура та портети. З останнього поповнення у сфері використання фотоапарата - почав практикувати монтаж кліпів по подорожам.

Найновіші

Рандомні