Після квітневого хардкорного походу Карпатами гірська одиничка Сванетією була місцями легенькою, а беручи до уваги те, що маршрут проходив найвищими поселеннями Європи, то при найменшій можливості ми відвідували гірські селища і сванські башти, навіть ті, що були без драбин :)

Пройшло вже достатньо багато часу, щоб пост-ефекти походу не затуляли собою справжні враження про наші походеньки горами Грузії. Але до сих пір, відкриваючи фото, спогади миттєво насичуються видами неймовірної природи, а проблеми і важкість подолання маршруту відходять кудись у морок забуття. Як після такого бути адекватному у своїй розповіді?