28 грудня 2018

Як не втонути в сніжних Карпатах?

Історія, котра має не один початок, але одне завершення, носить назву "зимові спроби дійти до Гутин Томнатика". Що спонукає кожен раз йти на цю доволі звичайну вершину? І найголовніше  - чому невдачі з кожним роком цікавіші?
В цьому блозі у темі "категорійні походи" є такий чудовий похід який отримав назву "Квітневі походеньки" (але як і все інше назване в такому ж стилі, "походеньками" воно не було, та і взагалі той похід був одним із найважчих). Там і розпочалась ця історія, коли командою не пройшли заплановану частину маршруту. І ще не закінчивши похід вирішили, що треба туди повернутись. Цього року я забіг туди по сніжку на Тріїцю (невелике згадування після фото 23), але то не рахується - треба зайти по гребню, по альп. маршруту 2а.

По приїзду в Рахів вже були перші признаки недоброго у виді дощу (нагадую, що на дворі грудень, а саме 22 грудня), але поки доїхали до с. Говерла (25 км від Рахова), погода стала дещо кращою - йшов мокрий сніг.
1. На першій третині маршруту:

Сподівання на те, що "чим далі тим буде прохолодніше" не здійснились. Сніг ставав все глибше, а температура все так само коливалась в біля нуля. Командою з трьох учасників було доволі складно прокладати собі шлях і на заході сонця ми не встигли дійти куди планували, тож стали буквально там де стали - прямо на схилі. Іі то було чудова пасхалка на наш перший зимовий похід (передостаннє фото).

Зима 2013: в команді - Бодя, Ден і я. Стали по темному на першій придатній галявинці.
Зима 2018: в команді - Бодя, Ден і я. Стали майже по темному на єдиній хоча б трохи придатній платформі.
В 2013 році був дуже атмосферний похід і ця вилазка була реалізацією давнього бажання  - повторити похід точно в такому ж складі. І це одна із відповідей на те чому ми кожен рік повторюємо спробу із Томнатиком - це просто чудова традиція і нагода вибратись в зимовий похід, а результат чи цільно вторинні.
2. За день і дві ночі нас "трішки" засипало:

Іншою відповіддю є те, що Карпати хоча наче і хожені, але насправді (і це неймовірно чудово) є ще дуже багато і місць і маршрутів. Тож ми намагаємось підходити до однієї і тієї ж вершини різними маршрутами.
3. 

4. 

Цією вилазкою добряче потестили те, що навіть при наскрізь мокрому анораці/вітровці/сіліконці під мокрим снігом (який до речі все йшов і йшов всі ці дні) шар флісу чудово відпрацьовує. В нас були сухий тєрмо одяг. Отже, волога відводилась + фліс також був сухим зсередини. Виходить він пропускав вологу туди куди треба, і підсушувався на тілі.
Так що так, на стоянку ми прийшли доволі мокрими, та і під вечір від втоми стало вже прохолодно. Мокрий сніг був плюсом лише в тому, що було зручно вирівнювати платформу під палатку, так як стали ми на якомусь схилі від вирубаних дерев.
5. Вид у ілюмінатор:

Скинувши увесь мокрий одяг під карємати ми не діставали його увесь наступний день - було вирішено залишитись в наметі. За вікном все сипало і сипало, сніг сухішим не ставав. Без інтернету і інших плюшок цивілізації нарешті було обговорено все і навіть в політику скотились. Єдиною проблемою було вискочити в туалет, бо зробивши крок від намету ти провалюшся по пояс, ну і да, сніг все йшов.
6. Прокладання маршруту:

Так шо відсидівши і відпочивши в наметі наступного дня ми пішли по своїх слідах назад (хоча маршрут планувався не туди-назад). Ми встигали на запланований автобус, який так і не приїхав, бо засипало так, що люди навіть не могли виїхати з села. Вже потім все розчистили, але до того часу поламався чи то автобус чи то водій, тож нам довелось дійти до наступного села і вєе там шукати якийсь транспорт до Рахова.
7. На зворотньому маршруті:

8. Але які ж краєвиди подарував цей маршрут:

Чи можна вважати такий похід невдалим? Враховуючи, що ми запланували продовженя на наступний сезон, відповідь очевидна. І якщо цього разу ми реалізували частину ідей, то на наступний заготували їх ще більше.
9. Щасливі на старті і такі ж на фініші:

Галерея:

         
  
Коментарі:

Опублікувати коментар