Гірська двійка в Сванетії [анонс]

Якщо коротко, то за дев'ять днів ми встигли пройти більше ста кілометрів, прогулятись по закритому льодовику, піднятись на три тисячі метрів і спуститись до рівня моря, пересіклись зі знайомими альпіністами на виїзді і спробувати нову версію пемікану від шеф-повара :) Про більшість із цього у стислому виді, це ж тільки анонс:

1. Спочатку нас було семеро, потім одна дівчинка відпала і в похід нас полетіло шестеро. Але ми знайшли чудового компаньйона - Джека. Чому Джек? Ну про це буде в повному звіті.

2. На скільки мені пам'ятається була лише одна ночівля без дощу - перша. А далі був і град і відпочинок під тентом, і чого тільки не було

3. Грузія як завжди дарувала купу неймовірних видів, хоча половину з них вже бачили, але або з іншим ракурсом, або при іншій погоді. Ну і цього разу ми були на два місяці раніше, а це неймовірно змінювало деякі місця. Дорога в небо:

4. А це те місце де ми стояли по сусіцтву з альпіністами:

5. Просто дорога в гору і наші компактні рюкзаки:

7. Наш перевал і командне фото для звіту. Цього року ми не знайшли жодної перевальної записки, або хтось забрав і не поклав, або турік був глибоко під снігом.

8. Ми їздили з чотирма грузинами, навіть з одним знайомим, з котрий вже два роки тому возив мене своєю країною. Але ця подорож у джипі була найзабавніша (бо ми не спали, ха-ха):

9. До проходження закритого льодовика ми готувались найбовше, але в результаті це був ледь не самий простий етап маршрута (доки не почався підйом), хоч і один із самий стрьомних, це зараз я чи хтось інший можемо сказати "пх... та шо там було його пройти", але коли ти оминаєш тріщини в перший раз, то відчуття в тебе ого-го:

10. Наша звязка:

11. Наш караван і чийсь довольний фейс:

12. Цей підйом запам'ятався надовго, бо і сам він був геть не коротким:

13. Фініш!