150кг багажу, 150кг!
Саме стільки ми перевезли в двійці якщо керуватись табличними даними, а вона не враховувала деякі дрібниці + пакування + похибка. Та і в аеропорту всі хлопці мали майже 30кг + нас очікувала закупка бензину.

Переживши грозову ніч і навіть трішки відіспавшись, табір зажив своїм ранковим життям: чергові доготовлювали сніданок, личинки туристів виповзали зі спальних мішків. Через пару переходів нас чекало високогірне селище Ушгулі, яке мені найбільше сподобалось з усіх пройдених в минулому році. А де селище, там і лаваш, а не сухарі. Маленькі радощі чекали на нас:

Спочатку назва першої частини планувалась інакшою, але подумав, що батькам буде не дуже приємно читати щось на зразок "Що нічого так може налякати туриста?", навіть якщо учасниками це згадується жартома. Але до цієї події були і інші казуси нашого фаст-похода, а це ж був лише початок:

Якщо коротко, то за дев'ять днів ми встигли пройти більше ста кілометрів, прогулятись по закритому льодовику, піднятись на три тисячі метрів і спуститись до рівня моря, пересіклись зі знайомими альпіністами на виїзді і спробувати нову версію пемікану від шеф-повара :) Про більшість із цього у стислому виді, це ж тільки анонс: