15 березня 2021

Похід стає цікавішим коли закінчується стежка :: Чорногора з Лугів

Обіцяв учасникам, що похід буде не складним і лосячити не будемо, але похід стає цікавішим, коли закінчується стежка.

Хто, куди і як?

Дати ходових днів: 26-28 лютого
К-сть учасників: 5
Кілометраж: 8.61+6.15+10.81 = 25.57 км

До реалізації похід перетерпів багато змін. На самому початку думав сходити в фото-похід, але так як зима не самий стабільний сезон для пейзажів + я вже пройшов різдвяний соло-похід, то швидко відмовився від ідеї. В мене був тільки напрям "з Лугів на Чорногору" (насправді то з с. Говерла, але через однойменну вершину завжди використовую орієнтир сусіднє село с. Луги, в скороченому варіанті - просто Луги), цю чернетку я і скинув Юрію, а він вже покликав інших. Так і сформувалась команда з п'яти учасників. З Вадимом ми вже ходили травневим Трахтемировом, з Дмитром же якось пробігли травневою Чорногорою. Із новеньких був тільки Валентин.
1. Наша команда:
Маршрут десь місяць валявся майже готовий, так як "довгу" варіацію через Бребенескул я не хотів, так як по прикидках, при поганій погоді нам би не вистачило часу. Тоді я ще не знав, що потік розлився і пробиратись з купою бродів буде довго, тож тут не прогадав. Ще більше не хотів лінійний маршрут туди-назад. Із того, що хотілось - вийти на хребет перед Томнатиком і спуститись з Туркула. Тож одразу зацікавило, що то ще за тропи, які трапляються на різних картах, але чомусь ніде не співпадають. Про те, чим це закінчилось, натякає заголовок, та поки залишу деталі.
Логістика також перетерпіла зміни і остаточно вирішувалась вже в дорозі. Хотіли доїхати на транспортері Дмитра до Яблунецького перевалу і далі вже щось наймати. Але нам спочатку заломили вартість, тіп там дорога не розчищена і всяке таке, а потім дізнались, що там майже нема снігу. При тому, що туди можна доїхати рейсовим автобусом. Тож щоб звести зв'язування з бізнесом по-гуцульськи вирішили їхати своїм транспортом по максимуму і залишити у когось у дворі.
Заночували ми таки до перевалу, а з самого ранку відправились далі і на початку 12ї вже були на старті.
2. Т4 який зміг, так як по трансферу нам заявляли "там тільки УАЗік проїде":

День перший: дійти якомога вище

Чи було колись у вас таке в поході, що ви вийшли на маршрут і день так і пройшов - монотонно, однакова погода і прям все по плану? Що не можна розбити день на декілька частин? В себе таких не пригадую, можливо вони були, але не запам'ятались. Хоча й не скажеш, що це пряма залежність, але є цікаві моменти після яких історія йде в інше русло. В перший день у нас було декілька таких моментів.

Акт 1: поки все добре

Світило сонце і танув сніг, в деякі моменти пейзаж виглядав дуже по-березневому, коли сніг лежить тільки на горбочках та в тіні, внизу все тече, а на вербі розкриваються котики. Але швидко снігу стало більше і на першому ж привалі вдягнули снігоступи. Для мене це була перша довгоочікувана примірка. Трохи походивши і подивившись, що воно і як, вся група відправилась далі. 
3. Перший перехід:
По прохідності наша група поділилась наступним чином:
 • у трьох були снігоступи (Вадим, Юрі і я);
 • у Валентина були тільки лижі;
 • у Дмитра були лижі і снігоступи (одне універсальне кріплення).
4. Примірка снігоступів:
5. 
 фотографія Вадима 

Акт 2: броди і перше купання

Так як все текло, то йдучи вздовж річки ми рано чи пізно мали прийти до того місця де вона розливається з русла і тече скрізь. Тим паче, що в той же ранок Бодя написав трохи актуальної інформації:
» Ну, добре що ви не в сторону Бребенескула, там дорога треш, на Туркул має бути цікавіше
» Я туда не доходив)
» Треш це дорога, яка стала річкою)
» Ноги наскрізь у всіх, в перший день так собі перспектива.
Спочатку ще якось виходило йти по одному березі, та вже скоро довелось бігати з берега на берег.
6. Перехід сніжного мосту:
 фотографія Вадима 
7. Не-перехід сніжного мосту:
 фотографія Вадима 
Юра перейти не зміг, місток таки не витримав і пішов тріщиною від того місця де я його пробив трек-палкою. В результаті постраждав бот, зачерпнувши воду через верх. 

Акт 3: 5 стадій прийняття

8. Продовження тропи:
Якийсь час ми йшли по двох різних берегах, а далі бродів ставало тільки більше. Швидкість впала колосально. За останній перехід ми пройшли десь 350-500м, а вперед ще йти і йти. Та неприємніше було те, що не вдавалось знайти стежку чи хоча б якийсь просвіт по якому можна було йти. Тому привал було присвячено вирішенню питанню куди йти. А варіантів було не багато: або ще трішки вперед і робити свою тропу, або повертатись більшу частину маршруту. Спочатку була спроба піднятись в лоб і по азимуту дійти до тропи, але особливість всього маршруту з Лугів в тому, що по обох боках височіють круті схили - це додає краси пейзажам, але коли під ногами сніжне місиво, то піднятись по цих схилах стає майже не можливо.
Тому було вирішено пройти до першого водорозділу і там дивитись чи можна піднятись.
9. Все ще тропа:
10. Броди, багато бродів:
 фотографія Вадима 

Акт 4: своя тропа

Після розвідки водорозділу вирішили йти по ньому, а там вже підніматись як вийде. Бажання повертатись ні в кого не було. Перші сотні метрів було дуже зручно йти, далі ж він ставав все вужчим, а береги крутішими і було все складніше обирати зручний маршрут. Тож в один момент ми ломанули вверх. Цю ділянку дуже добре видно по треку першого дня (зображення №12) - остання третина набору була зроблена саме в такому режимі. Із плюсів було те, що схил хоча б трішки розвернувся від сонця і місцями сніг був не зовсім в кашу.
11. Підйом по тропі яка не існує:
12. Графік за перший день:

Акт 5: табір і роздуми

Вийшовши на рівнину ми одразу почали шукати місце для табору, йти вище не було сенсу. Заплановану висоту ми майже набрали, а по карті далі був тільки схил і довелося б добряче попрацювати лопатою щоб отаборитись, а сонце і так вже було низько.
Ще в поході починав пригадувати як ходив останні походи, за виключенням соло-походів, хоча б частина чіпляла ділянку де була або давно не ходжена тропа, що є не на всіх картах, або взагалі без тропи. І завжди подобалось. Так наша сьогоднішня ділянка була сама насиченою кількістю слідів тварин. Так, був не самий тривіальний підйом, але і ходити одними й тими самими маршрутами не завжди цікаво. Єдиний суттєвий мінус був в різношерстості спорядження в команді (лижі VS снігоступи) + відсутності в мене щонайменшого лижного досвіду. Краще розуміючи обмеження і відмінності між лижами та снігоступами, можна було побудувати збалансований маршрут. Тож поки в планах обмежитись однаковим спорядженням і подумати над тим, що групу потрібно попереджати що можемо частину пройти без тропи навіть якщо я пишу "лосячити не будемо" 🙂
13. Ранковий табір

Вечеря

Вже дописав звіт і переглядаючи анонс побачив, що не написав ні слова про вечерю.
Після ломилова вгору у нас була бонусна мотивуюча вечеря від Юрія. І так, він взяв багато всього смачного щоб приготувати походній "Бограч гірський від Юрка"© При чому "похідний" в тому плані, що набір був доволі легкий і там було багато сушеного, а "мотивуючий" він був через смак який не кожному вдасться добитись в домашніх умовах. І так, у нас був і бульйон і сушене м'ясо і заправки і багато яких інших пакетиків сушеного. З не сушеного було трохи овочів. Тобто з вечеря у нас була ще з того конструктору, а бонусом ще неучтьонка - смачнюче сало.
13-2. Вечеря: 
  


День другий - дійти до Туркула

14. Перший перехід в лісі:
Так, в перший день лупанули по мокрому снігу вгору. Найскладніше мало бути попереду, але навіщо зупинятись? Не самий складний підйом в гору подарував нам пару моментів які внесли деякі корективи. По-перше, хтось, не будемо говорити так старанно йшов, що порвав штані, але це всього-на-всього вирішилось збільшеним привалом де їх і зашили.
15.
По-друге, у Дмитра зламалось кріплення на лижах, а через свою універсальність, варіант взути снігоступи також відпала. Тому так як підйом був доволі крутий і лижі також довелось зняти, то у нас було двоє без снігоступів проти трьох зі снігоступами. Ми намагались тропити в снігоступах, проте все-рівно провалювання без них, інколи були глибокі і сильно вимотували.
16.
17. З часом вийшли на наст і ситуація стала в рази простіша:
18. На снігоступах:
17. Той хто тропить:
Коли планував маршрут, ми мали вийти на хребет "лівіше", орієнтовно на Ребра або між ними і полониною Гутина. Але так як вчора варіантів було не багато нас занесло "правіше" в сторону Гутин-Томнатика. Пам'ятаючи як він виглядав в квітні в нашу першу зустріч - усіяний лавинами, і взагалі знаючи лавинну ситуацію в Карпатах, було не просто обирати маршрут. Ми спробували обрати саму пологу сторону + тішило те що сонце з'явилось дуже пізно і буквально на пару хвилин, тож наст на нашому схилі стояв міцно.
18. Після сонця прилетіла хмара й вітер і маршрут стало обирати ще складніше:
З часом ми в трьох трохи відірвались від Валентина і Дмитра. Так як потрібно було видивлятись маршрут в поганій видимості. Тож щоб при поверненні хлопцям не довелось йти зайве, у нас утворилась невелика дистанція зі збереженням видимості. Навіть маючи рації, толку від них не було б, так як загубити один одного було просто, сліди були геть не глибокі і майже миттєво задувались снігом.
19. Короткострокове сонячне вікно:
В результаті під шквальний вітер ми піднялись на Гутин-Томнатик з південного заходу. Так як в навігаторі в один момент натиснулась пауза, тому ця частина треку не записалась, схематично вона позначена синім кольором (зображення №).
Далі ж нам залишалось йти в поганій видимості у знайомому напряму - мали дійти під Туркул. Тут вже було набагато простіше триматись тропи, місцями навіть можна було розгледіти чужі сліди, але часто тропа губилась і йшли паралельно.
20. Гребінь над Несамовитим
Далі тільки гребінь над Несамовитим виглядав не певно. Маючи хорошу видимість там не було б ніяких сумнівів. А так довелось роздивлятись варіант пройти через озеро. Проте там все міцно змерзлось і навіть наметений сніг лежав дуже щільно, та і сама ширина гребня дозволяла роздивитись і впевнено стати. Тож після короткої розвідки, пройшли таки по гребню і стали на класичних стоянках під Туркулом, тільки спустившись трохи нижче подалі від вітру, хоча це не сильно допомогло.
21. Табір на ранок:
Особливу увагу варто відвести розбиттю табору. Так як був сильний вітер, то це у нас зайняло багато часу. Поставивши поки без розтяжок запозичену стареньку Terra Incognita Xena 3 Alu, ми стикнулись з тим, що вітер її повністю клав на землю. Використавши всі снігоступи, ми таки розтягнули її на всі відтяжки і намет став набагато стабільнішим, впевнено стоячи проти вітру.
Розрахунок на Ксену був саме на такі випадки, коли погода і втома не дозволяла готувати на вулиці і можна було затусувати всю групу в один намет і в комфорті повечеряти. Сама по собі модель чудова, в такі ми в п'ятьох пройшли трійку з Казбеком, але саме цей екземпляр вже трішки втомився.
22. Гуртова вечеря, Валентин втомився і відпочивав під спальником:
22-2. Графік за другий день (трек на підйомі випадково став на паузу, тому домалював схематично синім кольором наш підйом):


День третій - краєвиди на спуску

23. Ранок в таборі:
24. Вид з наметів:
Зимовий Туркул це після тропи "з Лугів" основний гвіздок на якому трималась ідея з походом. Зимовий підйом на цю вершину мені сильно запав в душу в цьому поході, після спроби сходити на Томнатик по 2б, коли все за класикою закінчилось не доходячи до вершини. Мабуть тому в цьому році ми з Деном й скіпнули, давши змогу іншим дійти без туманів (три сезони підряд це вже цілий ритуал: 2017, 2018, 2019). 
І підйом на Туркул не підвів, хоча й був сильний вітер що розсікав обличчя шматками льоду, проте вид з вершини дуже гарний.
25. Підйом з протистоянням вітру:
26. Вчорашній останній непевний момент - гребінь над озером, там же видно групу яка, що йшла на Шпиці:
27. Під вершиною в захисті від вітру:
28. Останні метри до вершини:
29. Вершина: 
30. Валентин на фоні Говерли і Петроса:
31. Сховок від вітру:
32. Погода порадували ясними видами, вийшло розгледіти і Білий Слон:
33. Після останньої дистанції, коли лижі на прив'язі:
34. На фоні вчорашнього підйому який зі сторони виглядає набагато пологішим, а отже й безпечнішим:
Маршрут мав останню ділянку Туркул - с. Говерла, яка до цього не була мною розвідана. Тим вона і була цікава. І приємна неочікуваність була в тих видах які вона відкриває. Маршрут явно один із фаворитів на весну-осінь.
Із останнього, що пов'язане з плануванням події було те, що в оригіналі хотів фотографувати пейзажі (який як основний мій напрям), але так як швидко від цього відмовився і як то кажуть ніколи нема поганої погоди - так як давно хотів пофотографувати людей в походних умовах. Не на привалах, а саме в дії. Як на мене вийшло 🙃 Поки із не закритих "хотєлок" десь поряд із Гутином і Шпицями, стоять карнизи.
35. Спуск:
36. Карнизи і перспектива:
37. На спуску:
Далі ж не було нічого особливого, доволі довго нас супроводжували гарні види, доки ми не спустились до лісу, а там перший обід за три дні та ще й в зручних умовах - в новенькій колибі. І спуск, хто на лижах, Дмитро зміг відремонтувати кріплення, хто далі на снігоступах.
38. Краєвиди:
39. Валентин і лижі:
40. Юрій поспішає нагодувати обідом:
41. Привал в колибі:
42. Коли не дарма протаскали дрон і можна зробити групове фото:
43. Обід:
44. Дмитро на лижах:
45. Спуск по дорозі:
46. Трек останнього дня (останні пару кілометрів по селу зайві, а ви також забуваєте зупинити запис?):
47. Зворотна дорога:
48. На піт-стопі за кавою:
49. Доки всі п'ють каву і снідають:
50. До зустрічі Карпати:
Що ж, цей похід був в дечому експерементальний, але цікавим і плюс таким, що закріпляє діякі погляди.
 • Снігоступи - крута річ, потрібно було давно не жлобитись і спробувати;
 • Маршрут - мені таки подобається ходити без троп, але потрібно попереджати інших;
 • Рем-набір потрібно брати завжди - оптимальний займає не так багато місця, але може зробити похід комфортнішим. В результаті: в мене були сніжні кільця не для цих палок, зарішала ізоляційна стрічка; знадобились нитки; знадобились запасні мотузки на відтяжки; плоскогубці відремонтували крпілення на лижі і інше. При чому не було нічого ексраординарного, все, що є в стандатному наборі.
 • Поза кадром залишилось використання лише одного об'єктиву на фотоапараті, так як і так вийшло багато тексту. Якщо цікава ця тема - напишіть в коментарі і я відповім.
51. Бонус - обід зі зворотньої дороги після міні-екскурсії Таракановським фортом:
Коментарі:

Дописати коментар