08 серпня 2023

Коли довго готуєшся, то ні до чого не готовий. Переїзд в Чилі і парк Торрес-дель-Пайне : Патагонія

Найцікавішим питанням, коли ти на іншому континенті і під’їжджаєш до кордону з іншою країною, може бути лиш - "не дивився, віза нам потрібна?". А відповіді в мене не було. Це перша згадка за 21 січня 2019 року. Для нас з Юрой це був всього десятий день мандрівки, але знаходячи календар подорожі я думав, що пройшло мінімум два тижні. І це лиш знаючи, що ми там були три тижні, так би я дав пару місяців. В голові вже давно була каша, ми стільки всього цікавого побачили і проїхали - побували на краю землі та побачили пінгвінів, Фіцрой, гігантський льодовик. А попереду було ще стільки всього. Проте спочатку ми мали заїхати в Чилі.

1. Короткий екскурс в попередню частину:


Кордон Аргентина - Чилі

Мдаа, у нас переїзд в іншу країну, а що там по візі, ніхто й не дивився. Причина була доволі проста - найпроблемнішим місцем у підготовці поїздки був - Національний парк Торрес-дель-Пайне. Це саме той парк, що очікував нас з іншої сторони кордону. І чесно кажучи ми навіть думали його пропустити, але таки хотілось реалізувати, тож пішли до кінця. І було б дуже тупо застряти на кордоні.

2. El Calafate → Puerto Natales:

Чудово, що Юра посміхався, каже сам забув, але пару днів тому дивився і українцям нічого не потрібно. Тож можна було розслабитись, чи ні?

У нас з собою було трішки сушеної їжі, а з їжею потрібно розбиратись окремо, так як на державних сайтах все написано "дуже доступно", на форумах же всі пишуть лише про свій досвід і часто забувають писати, що саме везли. Ми ж із собою брали пакетовану сушену їжу. Чудово, що вибір національних виробників вже широкий, тож на Чилійску частину у нас були пакети на яких написи не лише українською, а й продубльовано англійською. Їжа потрібна була на ті дні коли у нас не буде сил готувати, а це майже всі вечері в парку, планів у нас було багато. Проте це був більше стратегічний підхід, а не економія, тож при потребі можна й викинути, хоча й не хотілось.

3. Документи:

Це було моє перше проходження кордону не на літаку, тож було цікаво і як воно і як довго і як саме. Виявилось, що особливо цікавого нічого не було - висадили з автобуса, забрали речі, пройшли в невеликий будинок, просканували багаж через рентген і по черзі підходили до віконця з завчасно заповненою анкетою (її нам видали в автобусі). На тому й все, хавчиком ніхто й не зацікавився, а от постерами про мед і що його не можна провозити там було обклеєно ледь не усі стіни.

Кемпінг Güino

Жити в Перто Наталес вирішили в кемпінгу. Не те щоб ціни в місті уходили в космос, але навіщо ми брали намет і все до нього, якщо ночувати в будинках? Такий був наш початковий план - ночівлі в хостелах/готелях там де без них ніяк. Це в основному були великі міста де кемпінгів взагалі нема + там де ми кудись їхали на цілий день. В результаті за всю поїздку - 8 ночей в кемпінгу проти 11 в житлі і одна бонусна ніч в автобусі.

Величезним плюсом кемпінгу Güino було те що він знаходиться в 100м від автовокзалу, тож по прибуттю ми телепортувались прямо в кемп. Місця не бронювали, хоча це можна зробити через booking. Із зручностей в кемпінгу були: 

 ◌ місце захищене від вітру;

 ◌ гостьова кімната/кухня де можна перечекати негоду чи просто відпочити;

 ◌ зарядки;

 ◌ Wi-Fi;

 ◌ душ;

 ◌ а також такі ніштяки як тостер, духовка, настільні ігри, книги.

Вартість - 7$ з людини.

4. Песик гріє наше місце. Варіант "До":

5. "Після": 

І тут я хотів розписати як воно перший раз в кемпінгу, так як ночей в наметі в мене було багато, а от кемпінгів до цієї поїздки ще не було. Проте, пам'ятаєте про кашу в голові? Так от, що не сфотографовано те забуто або потребує багато часу щоб відновити послідовність.

Почнемо з далеку: на моменті планування у нас були грандіозні плани - проїхати всю країну на автобусах. Поступово, з обробкою матеріалу та місць, підхід доводилось кардинально змінювати. Так у нас вилетіли два самих довгих переїзди, трохи перетусувались місця і на цьому вдалось виграти два з половиною дні. Та з аналізом місць ставало зрозуміло, що на кожне з них у нас доволі мало часу, взагалі нема запасних днів, а потім вилетіли і дні відпочинку спочатку на океані, потім і розгрузочні. Думаю, між двома цими великими частинами (що було до цього блогу і що буде далі, журнал і книга до речі так і діляться) якраз і не вистачило розгрузочного дня. Кількість фото це також підтверджує, що втома дала своє - попередній і цей день я пам'ятаю не дуже добре. І десь в попередніх днях був перший кемпінг в El Calafate. Скоріше за все він був після льодовика, так як після переїзду з El Chalten нас завезли прямо в житло і там ми домовились за перенос на день раніше, на наступний день залишили речі, а після повернення з екскурсії на льодовик відправились в кемпінг Amsa. Тому схоже детальніше про кемпінги буду розписувати в окремій частині, там і відновлю хронологію та враження.


Пуерто Наталес

Частково день відпочинку реалізувався в цьому місті. Так як по факту на цей день у нас було: доїхати до Чилі, купити газ, переночувати. Але коли ти в новій країні, то відпочивати тобі хочеться найменше.

Була післяобідня година і ще було достатньо світлового дня щоб подивитись яке воно чилійське містечко. І так, населення в Наталес всього 18 тисяч і хоча це доволі старе поселення, але нічого примітного тут нема, зараз воно в основному живе через те, що це зручний хаб для подорожуючих Патагонією, в основному саме в той парк який ми їхатимемо завтра. Але тим не менш, потрібно було подивитись і оцінити самим. Це все-таки перше і останнє Чилійське місто в цій подорожі.

6. Розташування Пуерто-Наталес:

Перший погляд на карту натякнув, що потрібно ознайомитись з набережною. Заходячи по дорозі то в один, то в інший магазин, скоро прикупили газ. Все, основні справи завершені, з бонусних вирішили докупити трохи їжі. У нас не вистачало солодкого і потрібно було придумати щось з водою, так як мінеральна та вода з джерел вже починала набридати (знайоме для вас відчуття?), а пити чай на маршруті чи в транспорті не завжди було зручно.
7. Колекція човнів:
8. 
9.
Ближче до центру виявилось, що з газом можна було не поспішати, так як в центрі було багато туристичних магазинів і ледь не в кожній вітрині стояла піраміда з балонів. Проте блукання по магазинах дало свої плоди - стало зрозуміло, що не в кожному з них можна розрахуватись карткою і готівка таки потрібна. 
10. Стати мільйонером в Чилі набагато простіше:
Місцева кухня була не гіршою ніж в Аргентині. Враховуючи кількість рибацьких човнів, то морепродукти тут були свіжі і по приємній вартості. Тож, я знехтував нашою стейковою аргентинською традицією і замовив лосось, Юра замовив класику. На додачу спробували якийсь рандомний салат з авокадо і він був дуже яскравим, таке стигле авокадо ще не скоро вдасться скуштувати.
11. Частина з нашого обіду:
Магазинів в місті вистачало, та ми зосередились на єдиному супермаркеті який нам видав гугл. Хотілось ознайомитись з місцевими продуктами і обрати додаткову їжу у парк (готували ми в основному самі, найчастіше Юра). Блукання по рядах спочатку нічим не відрізнялось від наших супермаркетів, аж доки ми не знайшли пакетики місцевого Юпі (ось і вирішення питання з водою), а потім взагалі знайшли цілий стед з "dulce de leche" (Дульсе-де-лече) - латиноамериканська варена згущівка.  Тож частина солодкого відвантажилась назад на місце, а декілька банок впали в кошик. Ще туди впало чилійське вино (рандомно обране і по факту виявилось самим не вдалим з усіх спробуваних за  всю поїздку, Аргентина - Чилі 1:0) і креветки. Взагалі вибір морепродуктів, овочів та вин був дуже широким, але сил на мангали у нас вже не було.
На касі ж ми довго кліпали очима, коли нам щось пояснювали про обрані булочки. І тільки коли касир широко посміхаючись провела їх оминаючи касу і махнула рукою, тік тоді до нас дійшло, що потрібні були чи штрих-коди чи пакети чи ще щось. Але діло було зроблено і вона відмовилась щоб ми повертались. А можливо вона знала, що ми обрали не вдале вино і таким чином вирішила зменшити наше розчарування.
12. Dulce de leche:
13. Цікавий знак про безпечну зону при цунамі і вид на місто трішки вище від цього знаку:

Переїзд в національний парк Торрес-дель-Пайне

Настав день Х, коли мало вирішитись потрапим ми в парк чи ні. Хоча по цьому парку було прочитано найбільше інформації, але потрібно признати, що підготувався по ньому найгірше.

Справа в тому, що я прочитав багато інформації і вона сильно відрізнялась в залежності від країни походження. Найбільше мене турбував момент, що для парку потрібні броні в кемпах. Перевіривши кемпінги які нас цікавили - і спочатку все було погано. Тож довелось піти по всіх форумах щоб почитати хто і що робив. Після всієї прочитаної дічі я вже ні в чому не був певен. Тож й переймався до останнього. В результаті забронювали одну ніч трішки на відшибі, але де вже знайшов багато цікавих місць і ракурсів. Потім вийшло забронити ще одну ніч в кемпі який стояв на класичному W-треку. Моніторинг ще одного потрібного кемпінгу так нічим і не закінчився (місця під намет там обмежені, тож йти навмання не хотілось), тож ми їхали з двома бронями з трьох і варіантами що якщо не вийде продовжити бронь, то повернемось в попередній кемп або виїдемо з парку. Ховатись десь в кущах ніякого бажання не було.

В парк нас пустили, броні ніхто й не перевіряв.

14. Спрощена карта парку:

кольорові маркери - відвідані місця, сірі - пропущені

Торрес-дель-Пайне Це один із найпопулярніших парків, і класично ходиться:
 ◌ W-трек - популярний "короткий" трек в парку, що за класикою ходиться за 5 днів, має форму літери W, червоний маркер на карті.
 ◌ O-трек - повний 9-ти денний трек по парку, більше схожий на літеру О, червоний + жовті маркери на карті.
Але якщо ви багато ходите в гори, то відвідавши парк будете здивовані кількості непідготовлених туристів на маршруті і скоріш за все у вас закрадеться питання "а чи найцікавіші найпопулярніші місця?". Так як ми з Юрой не дарма поїхали самі, то відповідь для нас - не завжди, тому є свої плюси в тому, що ми не пройшли класичний W-трек. Таким чином довелось покопатись і пошукати інші ракурси і погляди на парк, але безсумнівно я шкодую, що у нас не вийшло потрапити на оглядовий майданчик Las Torres. У кожного рішення є своя ціна. Також хотілося б вийти на льодовик, але брати з собою спорядження для того щоб походити пару годин було не самим раціональним рішенням.

↓↓ в  наступній частині ↓↓
"Кемпінг Lago Pehoe"
Підписуйся на телеграм-канал щоб не пропустити оновлення


Сподобалось? Стати частиною пригоди легко! Перший том вже надруковано в трьох варіантах і вони доступні до замовлення в елекронному магазині:

Коментарі:

Дописати коментар