Єдиний кемпінг з класичного W-треку який він, куди з нього можна пройти і чим він кращий/гірший за попередній?
В цій частині:
• Кемпінг Paine Grande◦ Поселення і перші враження про кемпінг
◦ Вздовж озера
◦ Прогулянка до айсбергів
◦ Підсумки про кемпінг
• Продовження маршруту
В попередніх частинах: ◌ Логістика [оновлюється]
Кемпінг Paine Grande
Попередній кемпінг Pehoe, про який я писав в попередній частині, знаходиться трішки на відшибі, тому там не було натовпу туристів. І схоже, що більшість відвідувачів, добирались на власному авто. Це була, мабуть, найбільша відмінність від нашого нового табору - Paine Grande, який стоїть на класичному W-треку. Але спочатку поселення, а потім вже екскурсія табором.
1. Нагадую нашу карту відвідування парку:
Поселення і перші враження про кемпінг
Враховуючи, що адмін.будівля знаходиться в якихось сорока метрах від причалу, то можна сказати, що ми спустились з катамарана майже в приймальну, там показали свою бронь і отримали наліпку яку потрібно наклеїти на стропу намету. На годиннику була 17:01.
На стійці реєстрації ми ще дізнались чи можна продовжити бронь (у нас був ще один день під питанням "де будемо ночувати?", бо більше броні в жодному кемпінгу не було) і отримали відповідь, що це не проблема, потрібно зайти до них завтра вранці. Тож найголовніше питання було вирішено і можна було розслабитись. План на день був простим — поставити намет, оглянути табір, нарішати з їжею і встигнути прогулятись вздовж озера.
2. Перед тим як почати ставити табір, потрібно поставити камеру:
3. Жовті колобки це місцеві намети, які можна орендувати, також до них можна взяти килимок та спальник. Тобто є варіант прийти геть з легким рюкзаком:
4. Процес встановлення намету:
5. Результат. На фото зліва можна побачити, що на стропі поки тільки одна наліпка. На фото справа - це завтрашнє фото, коли ми вже продовжили перебування в таборі. На наліпці вказують дата поселення, виселення та к-сть мешканців намету:
11. Свіжий сніг на вершинах:
 |
| фото Юри |
Табір Paine Grande сильно відрізнявся від Pehoe, він значно більший, а отже тут вже нема окремих навісів для наметів, хоча деінде стоять маленькі забори, але це й все із захисту. Якщо потрібне сухе місце — йди на кухню. Кухня це окрема будівля з двох частин — велика зала зі столами та лавами і частина поменше для готування їжі. Трохи далі кухні є дві будівлі поменше — чоловічий та жіночий душі. В основній будівлі — готель, міні-магазин і реєстратура. З цікавого — основні тропи вимощені деревом і трішки підняті над землею, такий собі острівок сухості при дощах.
6. Вид на табір від будівлі душу:
7. Вид на табір в десяти метрах від нашого намету:
8. Поблукати по табору можна на google-картах:
 |
| фото з гугл.карт |
Прикупивши макарошки й сосиски в місцевому магазині, до речі по доволі адекватній вартості, як для такого місця (нагадаю що звідси до найближчого міста 100 км по дорозі + поромна переправа), ми відправились на кухню. Водночас в табір почало доходити більше туристів з найближчих таборів. Вже сильно хотілось жерти, щоб звертати увагу на дрібниці, але сильно задоволених облич я не пам'ятаю. Спочатку макарошки, потім спостереження!
Вздовж озера
Прогулянка вздовж озера у нас розбиралась на дві частини: в одну сторону увечері; в інший — в день від'їзду, перед поромом.
Цього вечора ми пішли геть не далеко, відійшли від табору буквально на один кілометр вниз по карті до невеличкого озера. Це був навіть не трек, а чисто прогулятись подивитись на озеро, зустріти захід сонця на його березі та насолодитись навколишньою красою. Я буквально пару раз спробував щось сфотографувати й зрозумів, що це ідеальний вечір, щоб відпочити від фото.
Цього вечора ми пішли геть не далеко, відійшли від табору буквально на один кілометр вниз по карті до невеличкого озера. Це був навіть не трек, а чисто прогулятись подивитись на озеро, зустріти захід сонця на його березі та насолодитись навколишньою красою. Я буквально пару раз спробував щось сфотографувати й зрозумів, що це ідеальний вечір, щоб відпочити від фото.
9. Пірникози з озера Lago Pehoe:
Іншим разом ми відійшли вже на три кілометри й дійшли до Lago Skottsberg. З наближенням до гір почав ще більше закриватись вид на гірські хребти. А якраз половина маршруту W-трека проходить схожими місцями. Це не було чимось новим, це було зрозуміло ще на моменті планування, що найкращий вид буде саме з кемпінгу Pehoe. Але саме ця коротка прогулянка дала візуальне підтвердження. І такі навіть короткі прогулянки залишають за собою спогади та думки на повторне планування подорожі. Я б зробив би все геть інакше, але завжди є часові обмеження та бюджет, за якими залишається важливий голос в будь-якій подорожі.
10. Вид з фінальної точки маршруту:
Прогулянка до айсбергів
Найбільший плюс цього кемпінгу в тому, що з нього можна за день збігати до озера Grey і подивитись на льодовик та айсберги, що ми і планували зробити сьогодні. Проте спочатку сніданок! А перед сніданком що? Правильно, заставити себе вилізти зі спальника і намету, бо увесь вчорашній вечір та ніч йшов дощ. Не сильний, але яка тобі різниця, коли ти в теплому спальнику. Тому добряче вилаявшись на дощ, що ніяк не збирався закінчитись довелось вмикати автопілот і одягатись, це останній повний день в таборі і якщо ми не сходимо сьогодні, то завтра жодного шансу на забіг до озера не буде.
12. Зліва — вчорашнє фото, справа — сьогоднішнє. Погодка приготувалась до нашого треку:
Вчора я таки запам'ятав пару туристів зі страждаючими виразами обличчя і вранці ми їх знов зустріли, вони явно встигли добряче "відпочити" і прям "сяяли" від задоволення. І це ніскільки не додавало позитиву цьому унилому ранку. В частині про Фіцрой я не дарма згадував цей парк. Тут нема спортивної туристичної атмосфери. Багато народу приходить на топовий трек і банально натирають собі ноги в перший день походу. Тому, чесно кажучи, хотілось швиденько вибігти з табору, щоб не бачити шкутильгаючих мотиваторів. Добре, що вони прокинулись пізніше нас і ми вже встигли зібратись, продовжити перебування в таборі, поснідати та були готові вирушати під дощем до нашої мети. Попереду були 12 км переважно прямої стежки з максимальним набором висоти в ~260 метрів.
Всю дорогу туди йшов дощ без хвилини перериву, тому ми йшли переважно без зупинок на фото.
13. Фінішна точка маршруту. Справа видно льодовик Grey, за мною озеро Grey в якому плаває величенький айсберг.
 |
| фото Юри |
14. Ми і айсберг:
Наче з одного боку це просто вода яка плаває в іншій воді, але я вчергове переконався, що льодовики і їх похідні мені подобаються. Звичайно вони приховують дуже багато небезпек, але якщо ти любуєшся ними з відстані, то все добре. До речі я писав розгорнуту статтю "Льодовик і його основні частини" з чого складається льодовик та їх небезпеки.
15.
16.
17. Фото для масштабу брили льоду та людей на березі:
Коли ми добігли до айсбергів, то дощ закінчився і дав нам трохи перепочити, навіть сонце виходило декілька разів за хмар. А потім знов дощ, перерва, дощ. Перші разів п'ять-сім я навіть рахував, але потім збився і покинув це діло.
В 300 метрах від того місця де ми любувались айсбергами знаходиться кемпінг Grey. Ми скористались їх навісом щоб закип'ятити собі води і приготувати чай для обіду. І побігли назад.
18. Одне з місць по дорозі до озера:
Підсумки про табір та парк
◦ Веб-сайт кемпінгу: www.vertice.travel
◦ Вартість проживання: CL$ 8'500 або 12$ з мешканця (інформація на момент 2019-2022 років, актуальну інформацію перевіряйте на сайті).
◦ Плюси: великий, знаходиться на W-треку, можна сходити до здоровенного льодовика.
◦ Мінуси: заповнений (складніше забронювати або потрібно це робити завчасно), в цілому він мені сподобався менше ніж Pehoe, але все залежить від цілей подорожі.
Що можу сказати про цей кемпінг — він крутий і вартий своїх грошей. Хоча мені більше сподобався Pehoe, але варто розуміти, що в мене упереджене ставлення, оскільки не просто прийняти, що ми не пройшли увесь трек, а тільки заскочили в один із кемпінгів. Я однозначно хочу повернутись в парк і відвідати ті родзинки які довелось пропустити, але не певен, що хочу йти увесь класичний W-трек.
Продовження маршруту
19. Що туди, що назад перед поромом ми зустріли сім'ю таких птахів:
В порівнянні з дорогою сюди черга була більшою десь в п'ять разів. Це було підказкою на те, що більша частина відвідувачів парку таки йдуть трек і тільки на зворотній дорозі користуються човном.
20. Дорога назад:
Зворотня дорога була ідентична дорозі сюди: пором → автобус → Пуерто Наталес (ночівля) → автобус → кордон Чилі-Аргентина → Ель-Калафате → аеропорт. Єдине, що нам не вдалось вписатись в той же самий кемпінг в якому ми ночували по приїзду в Чилі й адміністратор кемпінгу порекомендував нам своїх знайомих. Новий кемпінг мав не таку зручну локацію, але нам головне було переночувати, заодно подивились на новий кемпінг.
21. Прощальний погляд на Фіцрой:
↓↓ в наступній частині ↓↓
Півострів Вальдес
Сподобалось? Стати частиною пригоди легко! Перший том вже надруковано в трьох варіантах і вони доступні до замовлення в електронному магазині:
Дописати коментар