Ось так ти йдеш в музей під відкритим небом (який хоч і не пояс завалений снігом, але в цілину заходиш як домашній кіт - обережно і обтрухуючи ноги після кожного кроку), відпочиваєш від людей котрі гріються біля моніторів - камінів XXI сторіччя. І ти зовсім не очікуєш побачити за наступним поворотом картину яка починає проявлятись за яблуньками, котрі так колоритно стоять за ганком...