Переживши грозову ніч і навіть трішки відіспавшись, табір зажив своїм ранковим життям: чергові доготовлювали сніданок, личинки туристів виповзали зі спальних мішків. Через пару переходів нас чекало високогірне селище Ушгулі, яке мені найбільше сподобалось з усіх пройдених в минулому році. А де селище, там і лаваш, а не сухарі. Маленькі радощі чекали на нас:

Перші пару днів пройшли в розминочному дусі, але команда подолала моря й міста не для того щоб загоряти під водоспадами, тож наступного дня нас очікував раній підйом.

Початок наче добре пішов, ми швидко дійшли до с. Мазері трішки проскочили поворіт, але далі все пішло не так...