19 грудня 2017

Пітільяно:: місто-лабіринт в якому можна нескінченно блукати

19 грудня 2017 17:22
В своєму оригінальному задумі поїздка по Тоскані задумувалась більше з ухилом в бік природи, але зрештою все виходить не так як планується. Тож саме такі містечка як Пітільяно  (Pitigliano) і Монтефіоралле (Montefioralle) зіграли головну роль в тому, що з подорожі спочатку згадуються містечка, а вже потім природа.

14 грудня 2017

Тосканська столиця: місто де жили гіганти

14 грудня 2017 10:03
Флоренція зробила грандіозний внесок у розвиток європейської та світової цивілізації: місцевий діалект ліг в основу літературної італійської мови, флорентійська монета стала еталоном для всієї Європи, художники розробили закони перспективи, мислителі започаткували епоху Відродження, а мореплавець Амеріго Веспуччі дав своє ім'я двом континентам.

30 листопада 2017

Як помістити п'ять туристів в тримісний намет:: Трійка в Приказбечі

30 листопада 2017 10:05
В першій "трекінговій" частині походу ми тестували тримісний намет на п'ятьох учасників, розміщували наші заброски, милувались шикарним лавовим плато і поступово готувались до наступної "технічної" частини.

Трохи про заброски

Як вже писалось раніше, похід складався з трьох частин. А отже, в нас було дві заброски. Основну ми встигли завезти у потрібне місце. А от з другою ми вже не встигали, та і взагалі логістика і завезення заброски зайняло більше часу ніж планувалось, то й отаборились ми не далеко від дороги.
Заброской називають організований на маршруті склад ресурсів в основному палива і продуктів харчування, проте інколи додається наприклад спорядження, якщо воно не потрібно на попередніх етапах, або ті ж самі батарейки чи одяг.
Власне перша частина маршруту в нас була без спорядження і все залізо пішло в першу основну заброску (в ній лежала їжа на 10-ть проти 5-ти днів другої заброски, тому то вона і основна. Все просто, критерій - вага і складність ділянки для якої вона потрібна).
Другу ж заброску довелось прилаштовувати на ходу - залишили на невеликому елеваторі.
0. Друга заброска готова до транспортування:
Фотографії Лариси

Початок маршруту

1. Місце першого табору - куди доїхали там і впали:
2. На старті маршруту:
Фотографія Лариси
Ще перед походом я думав - "от буду нотувати деталі на привалах, щоб потім було цікавіше писати". Ту концентровану депресивну писанину, що була в перший день тут точно не писатиму. Не знаю хто як, але мені в основному треба три дні щоб розходитись і звичайно в перший день мені не хочеться нічого, окрім пожрать і відпочити.
3. Півтора переходи від старту маршрута ми вже вийшли за населені пункти з асфальтом і опинились на природі:
4. Перший підйомчик, власний рівень депресії зашкалює:
5. Але чим ближче перевал тим ближче настрій "о, так і жити можна":
6. На перевалі Нарвані (н/к) з видом на долину де скоро стоятиме намет:

Наш п'ятимісний дім на педалях горбі:

Після того як вирішилось, що Толян в похід не йде і наша команда скоротилась до 5-х учасників, ми швидко переграли стратегію по спорядженню, в основному це торкнулось двох категорій: намету і фото-техніки. З фото то все просто - не брати дзеркало, загальну вагу вмістити в 2кг. Хоча і з наметом заготовочка вже була готова - брати не намет 3+1 і чисту, але легку 2-ку, а один 4-місний намет.
Вибір впав на Terra Incognita Ksena 3Alu (вибору в нас особливо і не було), про який офіційний сайт пише наступне: "Простора і комфортна модель тримісного намету, використовуваного протягом всього року" (тут Іван просто лютує - тримісна!? простора!? хоча чесно кажучи я також місцями лютував і не лише на рахунок просторості, але це мій бложик, тому не гівнятиму себе).
7. Схема нашого намету:
Такий собі імпровізований шатер для нашого циганського табору, головне що це зекономило нам майже 1,5кг у порівнянні з варіантом 2+3. Так, звичайно перші дні потрібно було звикнути до тісноти, потім, при можливості, почались експерименти зі сном валєтіком і ідеї виселяти винуватців в коридор. Так що до досвіду технічного додався ще досвід ночівлі.
А тепер найголовніше - як тримісний намет трансформувався в п'ятимісний?
Туристичні килимки мають ширину ~50см, тому для спортивного режиму рахується, що цієї ширини достатньо для учасника. Тобто фактично, в класичному положенні, намет чотиримісний. Але так як інша сторона 220см, то в довжину він майже п'ятимісний (44см на людину).
Про місце: скажу чесно, першу ніч було важко і взагалі не зручно, далі стало терпимо, а далі ти все таки не на прогулянці, то і на камені норм спати (і таке було). Коли в нас були рівні майданчики і ми лягали "валєтіком", то зразу відчувався бізнес-комфорт.
Комфорт: намет шикарний, в ньому два виходи, просторий тамбур, зручна поличка. Всі наші речі влазили (а нас все-таки було п'ятеро). В після-походній частині, коли ночували в чотирьох в ньому дійсно було просторо, вже не кажучи коли було лише два мешканці.
Рекомендації по намету: для того щоб він став "всесезонним" треба пришити сніжну спідницю. В комплекті там йде багато кілків, не обов'язково брати всі, ну це вже залежить від рельєфу маршруту, ми брали навіть не половину.
Що в ньому було погане: дуги, от з ними треба було обережно. В результаті ми їх погнули, не критично, але власнику мало радості.
Підсумок: в нашому випадку це був вірний вибір. Якщо не чіпати теми "як Терра скотилась" (намет успішно пережив тритижневу трійки + комерційне підкорення Казбеку), то намет підійде і для спортивного походу і для вилазки в Карпати. А на рахунок на скількох людей туди затрамбувати потрібно вирішувати виходячи з походних цілей.
8. Місце ночівлі №2:

Вулканічне плато

Гірський похід це не лише вершини і хребти, в основному це перевали і підходи під перешкоди, які пролягають то через льодовики, то через долини. В цьому поході в нас було чудове місце по дорозі до першого категорійного перевалу - Кельтське вулканічне плато. І власне для мене це була сама чудова ділянка в поході.
9. В серці найцікавішого зеленого місця за всю трійку:
Спочатку планувалось включити опис плато в цій частині, але виявилось, що хочеться вставити побільше фото і це виростає в повноцінну частину і якщо перше фото зацікавило, то більше знаходиться в звіті "Вулканічне плато і галявина тисячі барашків".

Перевал Хорисар Південний

10. Місце ночівлі (зліва джерело, прямо - Казбек, позаду - перевал):
• координати: 42°32'25.5"N 44°24'41.5"E (42.540402, 44.411537);
• категорія складності: 1Б;
• висота: 3430м;
• що потрібно із спорядження: льодоруб/трек-палки, каска;
• поверхня: цю інформацію демонструє наступне зображення  (там де зелене - травичка, там де сіре - дрібна морена, там де коричневе/червоне - середня і крупна морена);
11. Супутникова карта маршруту для проходження перевалу (синій - підйом; оранжевий - спуск; маркер - перевал):
12. Ось така морена на початку підйому:
13. Морена і скелі:
Фото Лори
• вода була на місці ночівлі + безпосередньо під перевальним зльотом, якщо трохи відійти від маршруту і піднятись ближче до скель (там же можна підшукати місце для ночівлі, власне в оригінальному варіанті ми і планували там ночувати), можна набрати зі снігу, що тане.
• ночівля: або там де стояв наш табір або як писалось вище. Наше місце хоч і було далі від перевалу, але там був кращий вид і місце приємніше.
• час підйому (від місця ночівлі): очікуються дані від хроніста.
• час спуску (в долину): очікуються дані від хроніста.
14. Карта для перевалу:
Сам Хорисар це старий згаслий вулкан (висота 3736м над рівнем моря). На ночівлі, піднявшись на морену, ми думали, що то є (це про рівну долину, яку можна побачити на карті) і все таки зійшлись в думці, що це залишки вулкану, що вибухнув. Так і є, от, що про те місце пишуть "Рядом взорвавшийся вулкан с лавовым выносом создал идеальный рельеф с сотнями дропов". Більше інформації і фото тут.
15. Електрона карта з маркерами:

16. Привал на спуску з перевалу:
Фото Лори
17. Вже внизу, на фоні перевалу:

28 листопада 2017

Кельтське плато і галявина тисячі барашків:: Трійка в Приказбечі

28 листопада 2017 10:05
Гірський похід це не лише вершини і хребти, в основному це перевали і підходи які пролягають то через льодовики, то через долини. В трійці в нас було чудове місце по дорозі до першого категорійного перевалу - Кельтське вулканічне плато. І власне для мене це була сама чудова ділянка в поході.