Як так, що сходив в похід в якому не виповнилась навіть половина із задуманого і все-одно було круто? Одним словом - Карпати. Хоча вони і називаються малими горами, хоча в нас нема таких вершин як в Румунії, чи скель з озерами як в Польщі, але яким би не був похід в Українських Карпатах він приносить море задоволення.

Лукка автоматом потрапила на маршрут як тільки було відкрите перше фото з гугла - на ній був вид на місто з зеленою баштою. Ну, башта то з цегли, але зверху була галявинка з деревами. Таке то пропускати точно не можна! Потім було знайдено цікавий міст, з ще більш цікавою назвою - міст Диявола, а коли додався акведук, то все очевидне стало підтверджене кількістю точок на карті.

Є в туристів така традиція як купатись в кожній водоймі на своєму шляху. Так як невідомо коли ще буде така можливість. Водойма то може й буде, але невідомо під яким прошарку льоду і снігу, тому задовільняйся тим що маєш. На цій ділянці в ролі ванни в нас було заплановане озеро Келіцад, але як виявилось є дещо приємніше ніж високогірне озеро.

В своєму оригінальному задумі поїздка по Тоскані задумувалась більше з ухилом в бік природи, але зрештою все виходить не так як планується. Тож саме такі містечка як Пітільяно  (Pitigliano) і Монтефіоралле (Montefioralle) зіграли головну роль в тому, що з подорожі спочатку згадуються містечка, а вже потім природа.