Травневі свята - високий туристичний сезон для багатьох - хтось їде в нове місто, а хто в сплав чи похід. Розмови про альп.виїзд звучали ще по завершенню трійки по Приказбеччі, але минулий сезон для мене пройшов взагалі без спортивних заходів і тому на цей планувалось зразу багато всього. І один із пунктів було реалізовано на першу частину травневих свят.

Одне і те ж значення "категорії складності" для різних ділянок можуть нести в собі різні значення. Що таке гірський похід 3-ї категорії складності і чим він може відрізнятись від пішого походу? Чим відрізняється перевал 2А від альп-маршруту 2А? Так як в своїх постах часто оперую цифрами, то стала потреба трохи це розписати.

Виходячи в сусідній парк щоб сфотографувати гарне дерево в тумані, ти навряд ставиш питання чи брати штатив. А коли цей парк знаходиться на іншій стороні країни, то кожного разу ти думаєш над одним і тим же питанням - "брати чи не брати?". То штатив це біль чи необхідність? Звичайно все залежить від того, що фотографувати, де і як. Цього разу поговоримо про автономні походи та поїздки тільки з ручною поклажею, але коли штатив все-таки потрібно взяти. А також розкажу про свій штатив який часто їздить зі мною.

Історія, котра має не один початок, але одне завершення, носить назву "зимові спроби дійти до Гутин Томнатика". Що спонукає кожен раз йти на цю доволі звичайну вершину? І найголовніше  - чому невдачі з кожним роком цікавіші?

Сьогодні віддав (upd: на момент написання чернетки) другу і останню пачку фотографій, а отже "Доббі вільний!", тепер можна підсумувати як для мене пройшла фото-волонтерська участь у фінальній частині Української Трейл Ліги - Wet Hills 2018.
1.